Міжнародний день сім'ї.
Доброго ранку!
Сім'я для багатьох людей — це найдорожче, що є в житті. Тому важливо виявляти любов до рідних і проявляти свою турботу. А День сім'ї — ще один хороший привід для цього.
Сім'я — дуже важлива частина нашого життя. Тому недивно, що їй присвячено відразу кілька свят у році. День сім'ї в Україні часто святкують двічі: в травні (міжнародне свято) і в середині літа — в липні. Українці найчастіше вітають своїх рідних 8 липня. Адже ця дата в Україні присвячена родині і близьким. Свято вважається відносно молодим, адже його створили всього лише 11 років тому. 8 липня віряни також вшановують пам'ять святих Петра та Февронії, яких вважають покровителями шлюбу. Тому недивно, що українці обрали для святкування Дня сім'ї саме цей день.З давніх-давен українці розглядали сім’ю і рід як святиню, а виховання дітей – як найперший обов’язок батьків: завдяки вихованню в родині народ продовжував себе в своїх дітях, формував свій національний дух, характер, менталітет, традиційну родинно-побутову культуру.
Дбаючи про майбутнє дітей, батьки усвідомлювали, що передумовою успішного виховання є духовний зв’язок між поколіннями. Тому в родинному середовищі формувалися такі якості як повага до старших, милосердя, доброта, щирість. «Справжньою школою виховання щедрості, душевності і чуйності є сім’я: ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності», – наголошував В. О. Сухомлинський.
Кожна сім’я для себе обирає ту модель стосунків, в якій подружжю буде комфортно. Якщо звернутися до практики, то справжні сімейні щасливі відносини – це, перш за все, ті відносини, в яких комфортно кожному з членів сім’ї, і кожен може отримати те, що йому необхідно. В таких взаємовідносинах присутня можливість відкрито обговорювати те, що відбувається, що турбує . Можна навести сотні прикладів, де взаємодія в стосунках між чоловіком і жінкою є на рівні взаємобалансу. Тобто щастя та любов в сім’ю приносять самі стосунки, а не їхній статус чи модель.
Більшість сучасних психологів, зазначають, що негативні зміни в емоційній сфері та поведінці дітей є наслідком негаразд, які виникають у взаємовідносинах між членами сім’ї та порушують здоровий психологічний клімат сім’ї.
Психологічний клімат сім’ї безпосередньо впливає на становлення особистості дитини, на підставі засвоєних норм поведінки та відносин у сім’ї, діти формують ставлення до близьких людей, та переносять патерни поведінки на оточення, однолітків та вчителів.
Психологічний клімат визначають, як достатньо стійкий емоційний настрій сім’ї, який визначається сімейними взаємовідносинами. Саме психологічний клімат визначає стабільність сімейних стосунків та має значущий вплив на психологічний комфорт дітей та дорослих. Психологічний клімат досить лабільний та індивідуальний для кожної сім’ї, його формування залежить від кожного члена сім’ї та зусиль які були докладені.
Сприятливий психологічний клімат характеризується:
💕згуртованістю; 💕можливістю всебічного розвитку особистості кожного її члена; 💕високою доброзичливою вимогливістю членів сім’ї один до одного; 💕 захищеності та емоційною задоволеністю;💕гордістю за приналежність до своєї сім’ї;💕відповідальністю.
Показники сприятливого психологічного клімату:
😊прагнення членів родини проводити вільний час в колі сім’ї; 😊 спільних цікавих тем для розмов;😊 спільне виконання домашніх обов’язків; 😊 увага на перевагах чи добрих справах кожного члена родини та наявність соціальних контактів.
Позитивний психологічний клімат сприяє:
👪гармонізації особистості; 👪 зниженню гостроти конфліктів, що виникають; 👪 рівня стресових станів; 👪 оцінки власної соціальної значущості;👪 особистісного потенціалу кожного члена сім’ї.
Однієї з головних функцій сім’ї є створення «психологічного сховища» для усіх членів родини. Та часом, несприятливий психологічний клімат сім’ї являються тригером психологічного дискомфорту особистості.
Ознаки несприятливого психологічного клімату сім’ї:
😢тривожність;😢 емоційний дискомфорт;😢 напруженість;😢 відчуження; 😢 незахищеності;😢 конфліктність.
Шляхи покращення психологічного клімату сім’ї:
👍спільний відпочинок;👍 знаходження спільних інтересів; 👍 вирішення справ;👍 врахування потреб інших членів родини; 👍 взаємоповаги, довіри та взаєморозуміння;👍 прояв підтримки, терпіння, поблажливості, уваги; 👍 стримування проявів злості, гніву, дратівливості та нервозності;👍 знаходження індивідуального способу зняття перед конфліктної напруги;👍 відвідування сімейного психолога.
💕Цього дня заведено телефонувати своїм рідним, вітати їх, казати приємні слова, запитувати про здоров'я. Якщо є можливість, родичі збираються разом за святковим столом, обмінюються привітаннями та невеликими подарунками.
💕В День сім'ї важливо сконцентрувати увагу на тому хорошому та світлому, що вам принесла ваша сім'я. А сваритися і з'ясовувати стосунки в жодному разі не можна.
Поради батькам по попередженню конфліктів у спілкуванні з дітьми, особливо з підлітками (за Ю. Гіперейтером)
Якщо дитина поводиться конфліктно, то батькам необхідно:
☝ З’ясувати для себе, в яких ситуаціях, з ким, де дитина поводиться агресивно. Тоді їм легше буде зрозуміти причини такої поведінки.
☝ Навчати дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів та агресивність це нормальні природні почуття. Головне те, як ми його сприймаємо та виражаємо. Традиційно людство привчає дітей затискати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх приховувати, відчуваючи сором та провину. Встановити чіткі та незмінні межі поведінки. Впевнитися, що дитина розуміє: агресивні дії не припустимі ні в якому разі.
☝ У спілкуванні з дитиною, особливо в оцінювані якихось її дій, краще застосувати описові слова, які пропонують дитині знайти власне вирішення проблеми. Наприклад, донька перекинула чашку з кавою. Не треба поспішати висловлювати обурення. Краще сказати: «Я бачу, кава розлилася», а потім дати ганчірку. Так можна уникнути проблеми провини і зробити акцент на тому, що треба зробити – витерти стіл.
☝Якщо сьогодні батько або мати каже одне, а завтра друге, вчора робив так, а післязавтра – по-іншому, то діти одразу зрозуміють головне: порядку в сім’ї немає, і перестануть слухатися. Якщо судження і вимоги часто змінюються, то будь-яка людина, не лише дитина, рано чи пізно перестає їх сприймати. Тому коли все ж таки в силу якихось обставин доводиться міняти вимоги, неодмінно слід пояснити дітям, чому.
☝ Не варто вимагати беззаперечної покори та виконання батьківських вимог. Це може стосуватися лише тих із них, які є принциповими або мають дуже важливе значення з погляду виховання. Приховувати своє роздратування, негативні емоції, категоричну незгоду не можна, та й не вдасться, коли діти поводяться погано. Але слід пам’ятати, що гнів не повинен ставати головним виховним засобом. Гнів неефективно і руйнівно впливає на стосунки батьків і дітей. Якщо використовувати цей спосіб, то, можливо, і можна розв’язати якісь сьогочасні проблеми, але втрати будуть значно більшими: зникає повага дітей до батьків. Роздратування може непомітно стати звичкою, а потім – і невід’ємною рисою характеру. Суперечок, критичних ситуацій не буде менше з роками, але діти стануть більш самостійними і критичними, тому вже змалку треба вчитися розмовляти одне з одним спокійно за будь-яких обставин.
☝ Якщо дитина захоплюється не тим, чим би хотілося її батькам, не треба залишати її без батьківської підтримки, відкрито критикувати і беззаперечно забороняти. Не слід дивитися на її захоплення винятково з огляду на майбутню професію. Дитина має право як захоплюватися, так і розчаровуватися в обраних нею видах діяльності. Крім того, важко повірити в те, що батьки зовсім не знають, чому їхній син або донька не хочуть їх наслідувати. Хоча б одне припущення у них має бути. Не може дитина просто так, через випадковий каприз відмовитися від того, що їй пропонують. Нерідко в дорослих не викликає цікавості те, що цікаво для їхньої дитини. Тоді багато що стає зрозумілішим.
☝ Навіть малюку недостатньо категоричної відмови: він хоче знати, чому відмовляють. Тим більше не зрозуміють батьків старші діти, якщо у відповідь на продумане прохання почують коротке «ні». Важливе значення у висловлюванні відмови має інтонація слова. Відмова не повинна сприйматись як примха, каприз, абсолютизм влади дорослого.
☝ Найчастіше ображає не сама заборона, а тон, яким її проголошують. Не треба жалкувати часу на пояснення причин негативної відповіді, так діти легше приймуть відмову. Слід як можна рідше казати: «ніколи». Незалежно від того, як дитина прореагує на відмову, не варто сваритися, погрожувати, застосовувати покарання. Примусити, звичайно, можна, і маленького, і дорослого. Дитина навіть може зробити те, про що її просять. Але потім обов’язково винайде методи боротьби й навчиться уникати неприємних для неї дій, справ та доручень.
☝Ворожість породжує ворожість, ненависть породжує ненависть. Та і батькам, і дітям варто пам’ятати, що радість несе радість, а любов – любов. Культивування радості в людських відносинах – найкраща стратегія виховання. А по-справжньому допомогти дитині батьки зможуть лише тоді, коли допоможуть собі. Припинити домашнє насильство, авторитарний стиль виховання дітей можливо, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.
Народна традиція схвалювала порядок і злагоду у повсякденному житті сім’ї. «Нащо кращий скарб, коли в сім’ї лад». «Сім’я міцна – горе плаче», – гласить народна мудрість.
Якщо в сім’ї є довіра, любов, досить просто жити і сприймати дитину близько, безпосередньо, і радіти, і страждати разом з нею, переживаючи будь-яку подію в її житті. Це і буде запорукою сімейного щастя.
Пам’ятайте! Основною умовою нормального психосоціального розвитку дитини є спокійна та доброзичлива атмосфера у сім’ї, яка створюється завдяки врахуванню емоційних потреб дитини, комунікації та дисципліні. При відсутності даних факторів порушується важливі педагогічні принципи поваги до дитини та вимог до неї, що слугує викривленою основою для формування та становлення особистості.
Александрова, Надія. Дитина від одного до трьох років: посібник для батьків / Н.Александрова.– Х.: Ранок: Веста, 2012. – 352 с.
Александрова, Надія. Дитина від п’яти до шести років: посібник для батьків / Н. Александрова. – Х.: Ранок: Веста, 2012. – 368 с.
Байярд Р. Ваш беспокойный подросток: практическое руководство для отчаявшихся родителей / Р. Байярд, Д. Байярд. – М.: Семья и Школа, 1995. – 222 с.
Гіппенрейтер Ю. Б. Спілкуватися з дитиною. Як?/ Ю.Б. Гіппенрейтер.– К.: Національний книжковий проект, 2010. – 240 с.
Гурлєва Т. С. Підліток: становлення відповідальності: научное издание / Т. С. Гурлєва. – К.: Шкільний світ, 2010. – 128 с.
Дятленко Н. Самоповага дітей: посібник для вихователів, психологів, батьків / Н. Дятленко. – К.: Шкільний світ, 2007. – 118 с.
Екман П. Чому діти брешуть: як батьки можуть заохотити дітей бути чесними / П. Екман; пер. з англ. – К.: Країна мрій, 2015. – 208 с.
Зотова Н. В. Ваша успішна дитина / Н. В. Зотова. – Х.: Ранок, 2011. – 128 с.
Зотова Н. В. Я йду до школи!: дитина від п’яти до семи років / Н. В. Зотова. – Х.: Ранок, 2012. – 64 с.: іл.
Йовичич Й. Як підготувати дитину до дитячого садка / Й. Йовичич; пер. з серб. – Х.: Основа, 2010. – 96 с.
Кашапов Р. Практическая психология для родителей, или Педагогика взаимности: научно-популярная литература / Р. Кашапов. – М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2003. – 320 с.
Киндлон Д. Не воспитай Каина: как способствовать правильному психологическому развитию мальчиков / Д. Киндлон; пер. с англ. – Х.: Клуб семейного досуга, 2001. – 336 с.
Коментарі
Дописати коментар