Дитячий негативізм. Поради батькам.

 Добрий ранок!

          Багатьом батькам знайома така картина: дитина буквально все говорить і робить навпаки. Причому створюється враження, що він спеціально робить на зло. З цим можна зіткнутися і в поведінці дошкільника і вже тим більше підлітка. 

Дитині пропонують гуляти, а він плаче, кричить, що хоче грати вдома. Може в момент роздратування кидати іграшки, предмети у людини, куди попало. Може вередувати, грубити, щось руйнувати, а може замкнутися в собі. Причому часто причини цього опору незрозумілі оточуючим. Таку поведінку прийнято називати негативізмом.

Батькам необхідно знати, що така зміна поведінки (впертість, свавілля, негативізм)  свідчать про вікову кризу, дитина стала достатньо дорослою для того, аби зовсім по-іншому будувати свої стосунки  з вами. Дитина інтуїтивно робить перші кроки, щоб стати особистістю, незалежною від вас, має власні бажання, почуття, потреби, наміри.

Саме у цей період діти потребують підтримки та терпіння зі сторони дорослих. Головне завдання батьків – навчити дитину діяти відповідно до загальноприйнятих соціальних норм і важливо, щоб малюки виробили вміння самостійно приймати рішення та відповідати за їх виконання.

Чому дитина протестує?

Негативізм - це позбавлений розумних підстав опір дитини чинять на нього впливів (Педагогічний енциклопедичний словник).

Так дитина протестує проти обставин життя, проти ставлення до нього різних людей: близьких, однолітків, інших дорослих. Об'єктивно ці обставини або відносини можуть і не бути несприятливими. Головне, якими їх сприймає дитина або підліток.

Нерідко причини такої поведінки не помітні для оточуючих, тому що сама дитина їх ретельно приховує. Наприклад, тривога і страх: «Не впораюся, краще взагалі відмовитися» або «Буду виглядати смішно». Іноді діти протестують проти якихось життєвих обставин. Це може бути народження молодшого брата чи сестри, розлучення батьків, вимушений переїзд, зміна школи і т.п.

По суті негативізм - це реакція на якусь незадоволену потребу. Наприклад, в розумінні, схваленні, повазі, самостійності. Це один із способів подолання важкої ситуації, хоча і не самий конструктивний.

Про пасивний негативізм говорять, коли дитина просто пропускає повз вуха наші прохання і вимоги. Активний негативізм- намагається зробити щось протилежне тому, що від нього просять.

Батьки нерідко говорять про те, що дитина вперта. Можна сказати, що впертість - це слабка форма негативізму. І за проявами у поведінці вони схожі. Але причини схожої поведінки все-таки різні. Упертюх прагне до самоствердження. А негативіст протестує проти несприятливої для себе ситуації.

Кажуть ще про таку рису, як наполегливість - це бажання домогтися свого всупереч перешкодам. Дитина може проявляти негативізм у взаєминах з кимось одним з близьких або з усією родиною, тільки в сім'ї або практично скрізь, де з'являється.

Чи можна щось з цим вдіяти?

Саме універсальний засіб - враховувати дитячі потреби, бажання, можливості, здібності. Не видавати свої бажання за бажання дитини або підлітка. Намагатися зрозуміти його стан, настрій. Частіше дитячий негативізм - явище тимчасове. Але він може закріпитися і стати стійкою рисою особистості - якщо дорослі ведуть себе занадто жорстко, і дитина постійно відчуває емоційне напруження.Кожна ситуація потребує індивідуального підходу. Іноді слід повністю ігнорувати поведінку дитини, а іноді — обійняти, подивитися у вічі й спокійно, але твердо, поговорити з нею. Часом дитину потрібно просто схопити, віднести у віддалене місце й залишити наодинці. У будь-якому разі дорослий має авторитетно, але доброзичливо контролювати й регулювати ситуацію, і не допускати, аби дитина перехопила ініціативу.

Дитина діє імпульсивно, а тому емоційне напруження не дає їй можливості самостійно впоратися із собою та ситуацією, в якій вона опинилася. Єдина правильна допомога в такому разі — тверда позиція батьків і таке вирішення ситуації, яке здивує та переорієнтує дитину.

Практика показує, що лише у встановлених межах дозволеного — «це не можна, а це можна» — діти почуваються комфортно. У ситуації вседозволеності, дитина шукатиме межі допустимого, прагнутиме розширити власне емоційно перезбуджене «хочу і буду». Якщо такі випадки повторюватимуться, то це може спричинити не лише емоційні зриви і неврози, а й серйозніші психічні захворювання. Джерело: https://oplatforma.com.ua/question/581-yak-podolati-dityachiy-negativzm»

Як допомогти негативісту?

Практично у всіх дітей батьки відзначають протесні реакції в певні періоди. Є так звані кризові періоди дитинства - один рік, три роки, шість-сім років та 13-16 років. Дитина (чи підліток) в ці моменти намагається перейти на нову сходинку свого розвитку, зробити ще один крок до самостійності, незалежності, утвердитися в своїх очах і очах оточуючих.

Тут важливо розуміти: дитина відмовляється виконати прохання не тому, що йому цього не хочеться. Набагато важливіше для нього проявити самостійність, не підкоритися волі дорослого. Якщо ви будете дотримуватися гнучкої тактики, то допоможете дитині не тільки уникнути непотрібних конфліктів сьогодні, але й стати більш самостійним і незалежним у його майбутньому дорослому житті.

При вихованні негативіста намагайтеся враховувати наступні моменти:

• Правила повинні бути зрозумілі дітям.
• У дитини повинні бути не тільки обов'язки, але і права.
• Вимоги та нагадування повідомляйте спокійно, але твердо. Роздратування дорослого лише посилить негативну реакцію дитини на заборону.
• При будь-яких проблемах в поведінці дитини допомагає ведення щоденника. По-перше, спостереження допомагає дорослому як би відсторонитися, подивитися на ситуацію більш об'єктивно, знизити емоційне напруження. По-друге, зрозуміти, що саме викликає у дитини протест. Рідко буває так, щоб негативізм тривав з ранку до пізньої ночі.
• Дитині необхідно мати вибір. Надавайте йому цю можливість. Наприклад: «Ти сьогодні будеш митися під душем або приймеш ванну?»
• Не слід карати дитину тільки за те, що він говорить слово «ні». Дитина, яка не має права заперечувати, що в майбутньому не зможе відстоювати свою точку зору.
• Варто звернути увагу, чи не занадто часто у спілкуванні з дитиною звучить слово «не можна». Спробуйте скоротити кількість заборон - можливо, серед них є й непотрібні. Нехай частіше звучить слово «можна», що позначає бажані форми поведінки. Наприклад: «На шпалерах не малювати, а на папері можна».
• Кличте на допомогу почуття гумору і гру. У спілкуванні з упертим малюком буває ефективним метод від супротивного: «Ти тільки не здумай сьогодні лягти о 8 годині». Або гра в хлопчика-дівчинку-«навпаки»: «Ти все робиш навпаки, коли я попрошу тебе про що-небудь. А завтра я стану мамою-навпаки"». Не спрацюють одні прийоми - придумайте що-небудь інше. Головне, відчувати якомога більше позитивних емоцій від взаємного спілкування.
• Заохочуйте активність, пошук нового, самостійність. Ви ж не хочете, щоб ваші син чи донька виросли пасивними, залежними від інших людей, не вміли приймати самостійні рішення?
• Запасіться терпінням і не чекайте негайних результатів. Пам'ятайте тільки, що це дуже важливий період у житті дитини.

Батькам під час істерики:

1. Не сперечайтеся з дитиною.
2. Не кричіть, оскільки ваш гнів може тільки погіршити стан дитини. Підвищуючи голос і виходячи з себе, ви як би визнаєте правильність його методу.
3. Навчіть дитину справлятися з люттю, гнівом і роздратуванням
4. Не давайте можливості відчути себе як покараним, так і заохоченим за влаштовану істерику. Сам факт вчиненого не повинен що-небудь міняти.
5. Не дозволяйте дитячим проявам, що трапляються в громадських місцях, викликати в вас почуття сорому і незручності перед оточуючими.
6. І найголовніше: навчіться самі звільнятися від гніву, конструктивними методами.
7. Якщо ми будемо пам’ятати, що за будь-якими спалахами люті або гніву у дітей ховається біль, образа чи розчарування, то нам буде легше впоратися зі своєю агресивністю, утримати свої негативні емоції для того, щоб зрозуміти дитину і допомогти їй.

Корисне відео:Істерика та Злість / Як батьки можуть допомогти дитині впоратися з Емоціями: https://www.youtube.com/watch?v=LMc2lrG5HUc

Нехай наші діти ростуть міцними, здоровими і щасливими!