Добрий ранок!
Мабуть, не знайти людини, яка ще не знає про те, що більшість проблем у дорослому житті беруть свій початок з дитинства. Пропоную вам сьогодні розібратись у стосунках батьки-діти більш детально.
Діти - дзеркало дорослих, це відображення їх батьків. Саме батьки стають тим джерелом, з якого діти черпають досвід, моделі поведінки та реакції. Батьки не завжди усвідомлюють, наскільки сильний вплив мають на своїх дітей. І кордон між батьківською помилкою, непорозумінням та відвертою шкодою надзвичайно тонкий. Сім'я не є по замовчуванню хорошою лише тому, що це сім'я. Іноді батьки замість підтримки сил, впевненості та самооцінки стають токсичним джерелом, яке "отруює" звичне життя своїх дітей. В токсичних сім'ях батьки проектують свої розчарування, невдачі, страхи, відчуття провини та негаразди на дітей. Значно важче відповідати хорошим ознакам, ніж поганим. І це явище досить поширене.
Ознаки токсичних батьків:
1. Вони маніпулюють дитиною за допомогою грошей та почуття провини.
Подарувати, а потім згадати про те, що "ми тобі вибрали найкращий подарунок, а ти невдячна (-ий)" - це цілком ймовірний сценарій.
Особливо це помітно, коли навіть в дорослому віці дитина отримує подарунки або якусь допомогу, про яку не просила. Даруючи щось від Вас чекають чогось натомість. І якщо Ви не в змозі виконати те, чого від Вас чекають - Вами починають маніпулювати за допомогою відчуття провини, "бо ж для Вас стільки всього зробили!.." Адекватні батьки розуміють, що діти не зобов'язані якось реагувати на подарунки або допомогу, особливо, якщо це власна ініціатива батьків.
2. Вони ніколи і ні за що не просять вибачення.
Бо це буде означати, що свою помилку потрібно визнати. Але тоді важче втримати роль "я знаю і вмію краще". Всі розуміють, що немає ідеальних людей і всі помиляються, однак їх помилки діти повинні приймати безумовно. Вибачатися для них означає "надто відкритися". Якщо ж це станеться, то, швидше за все, це вибачення буде не зовсім щирим.
3. Вони постійно критикують дітей.
Здорова критика, насправді, повинна бути присутньою в стосунках з дітьми. Адже батьки не лише виховують, вони й навчають. Однак, токсичні батьки впадають у крайнощі, нещадно критикуючи будь-які вчинки дитини. Швидше за все, такі дії, на думку батьків, спрямовані на те, щоб діти уникали серйозних помилок, однак така поведінка "грає" проти них.
4. В їх житті постійні проблеми.
Вони люблять озвучувати всі свої проблеми та негаразди. Обов'язково підсилюючи свої страждання.
5. Вони ігнорують Ваші кордони.
В дитячому віці це можна пояснити турботою про безпеку. В окремих випадках. Однак помітити ігнорування кордонів дитини можна тоді, коли контроль стає тотальним, як от копирсання в речах дитини, вхід в кімнату без стуку.
6. Ваші відносини ніколи не бувають стабільними.
Вони нагадують американські гірки. Якийсь період все прекрасно: ви гарно спілкуєтеся, ділитеся новинами, жартуєте, а потім невідомо з якої причини кілька тижнів тихої революції, важко отримати адекватний зворотній зв'язок.
7. Вони не виконують своїх обіцянок.
Бо чомусь в конкретний момент не вдалося її виконати, а далі виникає ілюзія, що обіцянка вже не актуальна. Всі дані дітям обіцянки повинні бути виконаними. Безапеляційно. Завжди. З самого народження, коли в дітей формується модель взаємодії з навколишнім середовищем.
Якщо обіцянки не виконуються - як вірити світу?
8. Токсичні батьки використовують мовчання, як метод покарання.
Так би мовити, виховують "мовчанням". Надзвичайно інфантильний підхід. Ігнорування дитини несе в собі надзвичайно серйозні наслідки: від нерозуміння ситуації до відчуття непотрібності. Мовчання не вчить. Воно дає лише підґрунтя для найбільш очевидного трактування ситуації. Однак варто пам'ятати, що для кожного найбільш очевидне різне.
9. Ви не можете покластися на токсичних батьків.
Ваші друзі часом надійніші та емоційно ближчі, ніж Ваші токсичні батьки, які досить холодні, відсторонені або байдужі.
10. Вони багато та досить неприємно жартують над недоліками.
Психологи стверджують, що "жарт - це до того моменту, поки іншому не прикро". І якщо це прийнятно для іншого, тоді це одна справа. Якщо тому, над ким жартують неприємно, навіть якщо жарт доброзичливий - це вже образа. Про це варто пам'ятати.
11. Вони змушують дітей втілювати свої нездійснені мрії.
Дуже егоїстично нав'язувати свої цілі та погляди. Адже у дитини свої бачення, мрії, переконання.
Але навряд в момент взаємодії токсичних батьків з дитиною вони задумуються про те, що мрії дитини відрізняються від їхніх.
12. Токсичні батьки не дають дітям можливості висловлювати свої емоції та думки.
"Що за дурниці?", "Чого там боятися?", "Що ти вигадуєш?", "Не треба мені тут нити"... Знайомо? Нехтування думками та емоціями несуть непоправну шкоду життю дитини. Як в майбутньому дорослим дітям поводити себе з такими токсичними батьками? З таких токсичних стосунків надзвичайно важко вийти. Вони не завершуються. Навіть тоді, коли діти вже дорослі, самостійні та автономні.
Важливо пам'ятати: дитина також людина, вона має індивідуальність.
Поради дітям на майбутнє :
• Впевнено озвучуйте свою позицію.
• Не бійтеся жити окремо та за власними правилами, навіть якщо хтось ображається.
• Обмежте доступ до своєї території настільки, наскільки Вам буде комфортно.
• Не включайтеся у вирішення дрібних побутових проблем, які Вам нав'язують, не беріть відповідальність за вирішення труднощів інших, якщо Вам це дискомфортно.
• Накопичуйте власний досвід, незважаючи на батьківські "я краще знаю", "ми довше прожили", "ми більше бачили", "і не з такі проблеми вирішували"...
• Окреслюйте власні кордони у спілкуванні.
• Керуйте власними ресурсами самостійно. Якими? Можливостями, часом, зарплатою.
Це ж можна запропонувати і батькам)
Для батьків …
⬇️⬇️⬇️ ситуації, які руйнують стосунки
Отже, шановні батьки, давайте пам'ятати, що у дитячому житті вистачає навантажень, обов'язків та негативних емоцій; вона далеко не така безтурботна, як здається здалеку. Але уважні батьки, вихователі та вчителі здатні перетворити стрес на джерело зростання, а токсичні можуть зруйнувати не тільки психіку, а й подальше життя.....Тож краще допомагати своїм дітям та підтримувати їх.
9 способів розвинути психологічну стійкість у дитинстві
Щоб зрозуміти формування психологічної стійкості, уявіть ваги. На одній чаші – все, що шкідливе для психічного розвитку дитини: бідність, фізичні захворювання, жорстоке поводження тощо. буд. На іншій – ресурси, які пом'якшують чи нейтралізують чинники ризику.
У рамках дослідження International Resilience Project вчені виявили три види таких ресурсів:
Зовнішні ресурси, соціальні та матеріальні: що в мене є?
Внутрішні ресурси: який я?
Навички та вміння: що я можу?
Поповнювати їх можна у різний спосіб.
1. Будьте поруч
Виділіть для дитини особливий час, захищений від дзвінків, повідомлень та інших перешкод. Грайте, читайте вголос, обіймайтеся.
Якщо ви вчитель чи вихователь, приділяйте персональну увагу дітям, які відстають за навчанням або ні з ким не спілкуються. Цікавтеся, як у них справи, пропонуйте допомогу. Дайте зрозуміти, що до вас завжди можна звернутись.
2. Слухайте та підтримуйте
Заохочуйте дитину ділитися переживаннями. Покажіть, що вас це турбує: дивіться у вічі, ставте запитання, не перебивайте. Промовляйте емоції вголос: "Я бачу, що тобі сумно". Це особливо важливо у розвиток дітей дошкільного віку, які ще слабко усвідомлюють свої почуття.
3. Вчіть співпереживати
Емпатія допомагає нам взаємодіяти з оточуючими та заводити друзів. Для практики з малюком підійдуть книги, мультики, життєві ситуації. Коментуйте психологічний стан оточуючих: «Хлопчик упав, йому боляче». Читаючи вголос, запитуйте: «Чому персонаж так вчинив? Як би ти відчував себе на його місці?
4. Дозвольте помилятися
Не помиляється той, хто нічого не робить, а нічого не робить той, хто боїться помилок. Щоб дитина не потрапила в цю пастку, дозвольте їй помилятися і стикатися з наслідками. Ставтеся до цього спокійно та з гумором, допомагайте зробити висновки, давайте можливість виправитися. Слідкуйте за тим, як реагуєте на власні помилки, щоб надавати позитивний приклад.
5. Приймайте свою дитину
Зважайте на його вік, темперамент, характер, рівень розвитку. Уникайте нереалістичних вимог та очікувань, щоб не нашкодити самооцінці.
Наприклад, якщо дитина сором'язлива, не варто примушувати її до спілкування. Ви допоможете більше, якщо обговорите його страхи, виявите емпатію та бажання допомогти.
6. Знайдіть сильні сторони
Заохочуйте дитячі інтереси, відзначайте успіхи, дозволяйте виявляти та розвивати свої таланти.
У школі чи садочку можна організувати навчання по станціям: діти рухаються класом, переходячи від однієї активності в іншу. Подбайте про те, щоб блиснути міг кожен: хто грамотністю, хто фізичною спритністю. На хвилі наснаги діти сміливіше візьмуться за проблемні та слабкі навички.
7. Привчайте до відповідальності
Нехай діти беруть участь у прибиранні, стежать за своїми речами, доглядають вихованців, допомагають іншим людям. Подавайте це не як обов'язки, а саме як допомогу, турботу, цінний внесок у життя сім'ї чи школи.
8. Дайте право голосу
Батькам та вчителям варто включати дітей у прийняття рішень: разом встановлювати правила та розклад, планувати поїздки та свята. Відчуття контролю знижує стрес та сприяє активній життєвій позиції.
9. Вчіть ставити цілі та вирішувати проблеми
Розбирайте з дитиною проблеми, обговорюйте способи вирішення. Не кажіть йому, що робити, а ставте питання, що наводять.
Допомагайте ставити цілі, розробляти плани, відстежувати свій прогрес. З малюком можна запланувати справи на сьогодні, зі школярем вибрати мету на найближчі місяці.
Заняття для формування психологічної стійкості
1. Творчість: малювання, ліплення та інші
Творчість допомагає висловити емоції та зняти напругу, розвиває гнучкість у вирішенні проблем.
Дорослим краще не оцінювати результат, а обговорювати процес. Запитайте дитину, що означає її твір, про що він думав, як вибрав колір, що було складно, а що приємно. Якщо хочете похвалити, будьте конкретні: не «ти в мене талановитий», а «я люблю цей колір, він підвищує настрій».
2. Практики подяки
Запропонуйте дитині щодня записувати або малювати три речі, за які вона сьогодні вдячна. Можна влаштовувати прогулянки подяки: разом захоплюватися небом, квітами, птахами.
Це підвищує оптимізм, знижує стрес і вчить знаходити приводи для радості навіть у лихоліття.
3. Групові ігри
Багато групових ігор навчають співпраці. Можна запропонувати дітям таку вправу: усі встають у коло та беруться за руки. Одному з учасників надягають на руку хулахуп, який треба передавати по колу, не розмикаючи рук. Щоб досягти спільної мети, доведеться діяти спільно та підтримувати один одного.
4. Спорт
Спорт – це пізнання себе через складності та невдачі: ми вчимося падати та підніматися, терпіти біль, долати перешкоди. Командний спорт сприяє соціальному розвитку дитини. Зміцнюється і фізичне здоров'я, яке також впливає на емоційну стійкість.
5. Добрі справи
Допомога нужденним розвиває емпатію та відповідальність, вибудовує цінності та допомагає знайти сенс життя. Підліток може приєднатися до волонтерської організації. З дитиною молодшою разом можна відбирати речі для дитячого будинку або ходити на благодійні заходи, наприклад роздачу їжі.
☝Для розвитку психологічної стійкості дітям потрібна підтримка, навички комунікації та самоконтролю, гнучкість мислення, здорова самооцінка та активна життєва позиція.
ЛЮБІТЬ ТА ПОВАЖАЙТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ!
Джерело інформації:https://mriya.run/post/kak-razvit-psihologiceskuu-ustojcivost-u-rebenka, Психолог на зв'язку:https://www.facebook.com/groups/2616083718553159/permalink/2764918067003056/?rdid=ut9L0q8EQeEPxkj2&share_url=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fshare%2Fp%2FePmjHiyKKwnpYZ97%2F, Практична психологія:https://www.facebook.com/groups/760769470685893/posts/2931777150251770/?paipv=0&eav=AfYIlvsnT3CHKZHQExNQce7QTKTwKTPRRuhc5OlA2fZLNY_5pfsM0e4FrnrYd0tBHXk&_rdr
Коментарі
Дописати коментар