Поняття самооцінки. Види самооцінки. Формування адекватної самооцінки. Поведінка людей з різною самооцінкою в умовах успіху або невдачі.

 Добрий день!

Тема зняття:             "Поняття самооцінки. Види самооцінки. Формування адекватної самооцінки. Поведінка людей з різною самооцінкою в умовах успіху або невдачі."

     Самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх якостей, здібностей і місця серед інших людей.

      Самооцінка здійснюється через спостереження за собою, своїми вчинками, ставленням до себе з боку навколишніх, аналіз своїх почуттів і переживань, мотивів і вчинків, досягнень і невдач, а також через порівняння себе з іншими людьми. Самооцінка має комплексний характер, оскільки поширюється на різні прояви особистості – інтелект, зовнішні дані, успішність у навчанні, роботу, спілкування, матеріальні та інші можливості.
    Самооцінка формує самосвідомість людини і змінюється впродовж життя. Формування самооцінки відбувається у процесі діяльності і міжособистісної взаємодії. Соціальне оточення значною мірою впливає на формування самооцінки особистості.
     Структура самооцінки представлена двома компонентами – когнітивним та емоційним. Перший відображає знання людини про себе, другий – її ставлення до себе. Знання про себе людина набуває через спілкування з іншими людьми. Ці знання неминуче наповнюються емоціями, сила і напруженість яких залежать від того, наскільки вагома для особистості отримана інформація.

Види самооцінки

  

    Адекватна самооцінка – реалістична оцінка людиною самої себе, своїх здібностей, моральних якостей і вчинків. Вона дозволяє людині поставитися до себе критично, правильно співвіднести свої сили із завданнями різної складності та з вимогами навколишніх.

Самооцінка може бути адекватною і неадекватною.

    Неадекватна самооцінка буває двох видів – завищена або занижена. При сильних відхиленнях від адекватної самооцінки особистість може відчувати психологічний дискомфорт і внутрішні конфлікти.

При вочевидь завищеній самооцінці людина:

• має ідеалізоване уявлення про себе, про свої здібності і можливості, про свою значущість для навколишніх людей;
• ігнорує особисті невдачі заради підтримки свого психологічного комфорту;
• тлумачить свої слабкі сторони як сильні, наприклад, видаючи агресивність і впертість за волю і рішучість;
• стає «емоційно глухою», втрачає зворотний зв'язок з навколишніми, не прислухається до чужої думки;
• невдачі пов'язує із зовнішніми чинниками, а не з власними помилками;
• часто ставить перед собою нездійсненні цілі;
• має надто високий рівень вимог, що перевищує її реальні можливості;
• легко набуває таких рис, як зарозумілість, зазнайство, прагнення до вищості, грубість, агресивність, жорсткість;
• поводиться підкреслено незалежно, що сприймається навколишніми як зарозумілість і зверхність.

При вочевидь заниженій самооцінці людина:

• як правило, невпевнена у собі, сором'язлива, нерішуча, надміру обережна;
• гостро потребує підтримки і схвалення навколишніх, залежна від них;
• конформна, легко піддається впливу інших людей, необдумано йде у них на поводі;
• страждаючи комплексом неповноцінності, прагне самоствердитися (іноді – за всяку ціну, що призводить до нерозбірливості в засобах досягнення цілей), довести всім і, найперше самій собі, свою значущість;
• ставить перед собою нижчі цілі, ніж може досягти;
• нерідко «заглиблюється» у свої неприємності й невдачі, перебільшуючи їх роль у своєму житті;
• занадто вимоглива до себе і навколишніх, надміру самокритична, що призводить нерідко до замкнутості, заздрості, підозрілості, мстивості і навіть жорстокості.

     Занижена самооцінка робить людину невпевненою у собі, вона намагається уникати вчинення будь-яких дій або ухвалення важливих рішень, перекладає власну відповідальність на інших, побоюється критики і будь-яких труднощів ухвалювати рішення, які не дозволяють людині розслабитися, тримаючи її у постійному емоційному і фізичному напруженні. Такий стан хронічного стресу знижує захисні сили організму, людина з ослабленим імунітетом часто хворіє. Захворювання, спричинені психологічним станом, лікуються важче. Невпевненість у собі і постійні переживання призводять до стресу, який нерідко «заїдається», внаслідок можуть виникнути проблеми із зайвою вагою.

      Здорова (адекватна) самооцінка – життєво важливий чинник у розбудові та підтриманні добрих стосунків і досягненні успіху. Люди з адекватною самооцінкою і позитивними очікуваннями результатів загалом вчаться і виконують роботу краще, ніж люди із заниженою або завищеною самооцінкою. Кожен успіх підтримує і навіть підвищує їхню самооцінку. Людина з позитивною самооцінкою добре почувається, вона впевнена у собі, гідно поводиться і вільно спілкується з навколишніми.

Формування самооцінки 

        Самооцінка не є вродженою, а поступово формується з раннього дитинства. На її формування найістотніше впливають:

• у дошкільному віці – емоційна реакція вагомих дорослих (батьків, бабусь, дідусів): ступінь їх любові і прийняття, прояв уваги до дитини, спілкування з нею, переважне ставлення, оцінка її вчинків;
• у молодшому шкільному віці – успішність шкільного навчання і ставлення педагогів до дитини;
• у підлітковому віці – успішність спілкування з ровесниками, наявність дружніх і романтичних стосунків;
• у дорослому віці – співвідношення власних досягнень людини з її очікуваннями і порівняння з досягненнями інших значущих для неї людей.

Чому важливо розвивати адекватну самооцінку

      Самооцінка має велике значення. Вона буквально пронизує всі сфери життя. Самооцінка пов’язана з мотивацією та рівнем домагань, загальною активністю. Спираючись на уявлення про себе, ми визначаємо, чим займатися, і оцінюємо, з чим ми впораємося, а що нам не під силу. Самооцінка задає щоденний емоційний фон, допомагає (або навпаки) справлятися з труднощами, визначає характер спілкування з людьми. Ось лише кілька прикладів того, як змінюється життя залежно від рівня самооцінки:

Стійкість та стабільність

    Здорова самооцінка забезпечує нашу незалежність від зовнішніх умов та різних потрясінь. В житті не завжди щастить і не все складається так, як хотілося б. Якщо людина приймає всі невдачі на власний рахунок, їй буде дуже складно знайти сили рухатися далі. Адекватна самооцінка дозволяє зберігати віру в себе, не здаватися і знаходити способи пристосовуватися до умов, що постійно змінюються.

Самореалізація

     Наскільки значущим та важливим ви вважаєте себе серед інших людей? Наскільки гідними видаються ваші бажання, інтереси та ідеї, щоб втілювати їх у життя? Думаючи про власні успіхи та прояви, ви відчуваєте наснагу чи сором і провину? Все це безпосередньо впливає на те, чи ми реалізовуємо себе в житті, чи поступаємося місцем іншим людям.

Незалежність від думки оточуючих

     Неможливо сподобатися всім людям у світі. Завжди знайдеться хтось, хто буде не згоден з вашим вибором, поведінкою або просто “недолюблювати” вас із якихось причин. Людину з низькою, залежною самооцінкою критика зупиняє і боляче б’є щоразу, коли вона стикається з нею. Можливо, це одна з причин, через яку в людини розвинулася незалежна самооцінка в ході еволюції.

Настрій та мотивація

     Самооцінка має виражене емоційне забарвлення. Занижена самооцінка часто викликає песимізм та пригніченість. Переконаність у власній нездатності займатися будь-чим призводять до почуття безглуздості та небажання щось робити. Чим нижче самооцінка, тим інтенсивнішими стають почуття провини, сорому, тривоги та зневіри. Стабільна реалістична самооцінка скоріше супроводжується відчуттям благополуччя, безпеки, надійності, віри у свої сили. Вона підтримує людину у важкі періоди та допомагає не здаватися у разі невдач.

     Самостійно можна створювати так звану "Скарбничку досягнень": ставити короткотривалі цілі з відчутним результатом, досягати їх та відмічати для себе.

• Це тренує мозок і поведінку "Я можу", поступово підкріплюючи впевненість у собі та підвищуючи самооцінку.

• Дуже добре це видно в спорті. Сьогодні ти пробіг 500 м, завтра – 1 км, через тиждень – 3 км, за півроку – учасник міського марафону тощо.

• Це можуть бути фінансові цілі (суттєві покупки), або відмова від шкідливих звичок – що завгодно. Головне – фіксувати результат і не зупинятися.

    ☝В цілому, адекватна самооцінка — це одна з внутрішніх опор особистості. Опора має бути міцною та стійкою, щоб ми могли покладатися на неї в періоди складнощів. Не має значення, наскільки серйозні ці складнощі — звичайна доповідь на роботі чи переїзд до нової країни. Якщо є проблеми з самооцінкою, людина позбавляється відчуття надійності, якого ми потребуємо щодня.

Джерело інформації

Корисна інформація:

7 порад, як стати впевненішим у собі

10 способів відновити самооцінку