Батьківські ярлики – ми бачимо те, що очікуємо побачити.
Добрий ранок!
Сьогодні, я обрала не просту, але на мій погляд, дуже важливу та цікаву тему: "Батьківські ярлики – ми бачимо те, що очікуємо побачити". Отже почнімо...
Батьківські ярлики – це уявлення, які батьки створюють про себе в ролі батьків, формуючи очікування щодо виховання дитини. Іноді ці уявлення можуть не відповідати реальності, що призводить до несподіваних ситуацій. Як показує дослідження, ми часто бачимо не те, що є насправді, а лише те, що наш розум прагне інтерпретувати. Це явище схоже на оптичну ілюзію.
Пропоную вам ознайомитись з публікацією Лесі Данілюк, яка розкриває походження та надає рекомендації, щодо наших ілюзій стосовно дітей.
Готуючись до народження дитини батьки уявляють собі себе в ролі батьків, плануючи свої кроки у розвитку і вихованні дитини.
🔰Хтось дослухається, до порад психологів, хтось кілограмами скупляє потрібну і не дуже літературу, хтось підписується на всі можливі ютуб канали з розвитку дитини.
🔰І вже до появи дитини у батьків вимальовується портрет дитини. І дуже часто цей портрет є наскільки щільним, що при великому бажанні, жодної лишньої рисочки не домалюєш.
🔰І от - народилась дитинка і все іде по плану: перші капризи, перший непослух, перше я сам - все передбачено і реагуємо за інструкцією.
🔰Дитина продовжує рости і потрохи змінює своє оточення – до значимих людей добавляються інші спочатку дорослі, а потім і інші діти, дитина отримує свій перший досвід спілкування і ви починаєте бачити, що не все так ідеально на вашому портреті.
🔰Ви очікували, що дитина буде дружити з іншою дитиною, тому що як може бути по-іншому ми ж родинами дружимо, а дитині не цікаво та нудно і після кількох словесних раундів спілкується з телефоном, так як спілкуватись з тим з ким цікаво не передбачено правилами родини ну і навиків налагоджувати самому контакти також немає.
✅І в цей період важливо не пропустити перший прапорець, який вказує нам зупинитись і побачити саму дитину з її потребами і її думкою.
🔰А що далі? Далі все в руках, точніше в гнучкості, самих батьків. Тут або пункт 1- слово батьків закон, якщо не погоджуєшся – дивись в пункт 1. Або вчасно реагуємо на прапорець і перемальовуємо портрет разом з дитиною, тобто змінюємо свої очікування.
🟢Очікування, а точніше їх зміну по відношенню до своєї дитини дуже гарно відтворює ефект Пігмаліона. І цей психологічний ефект має свою давньогрецьку легенду.
Легенда про Пігмаліона.На Кіпрі жив скульптор Пігмаліон. Одного разу він вирізав зі слонової кістки настільки гарну статую молодої жінки, що закохався у неї. Він одягав її і робив подарунки, але… статуя — вона статуя і є, жодного співчуття. Під час свята Афродіти Пігмаліон звернувся до богині і попросив дати йому дружину, подібну до його творіння. Олімпійка була зворушена нерозділеною любов’ю і оживила скульптуру, після чого Пігмаліон одружився на предметі своєї пристрасті.
Ефект Пігмаліона був описаний психологом Робертом Розенталем у 1966 році. Тоді ж першовідкривач та його колега Леонора Якобсон провели експеримент, що нині вважається класичним. В одній із початкових шкіл провели тест на IQ. Потім із різних класів довільно обрали кілька учнів із посередніми даними. Але вчителям сказали, що ці діти мають високий інтелект і видатні здібності. Наприкінці навчального року виявилося, що вони справді покращили оцінки, а повторне тестування показало зростання IQ. Причина в тому, що викладачі заздалегідь очікували від обраних школярів відмінних результатів. Тому працювали з ними дещо інакше, ніж з рештою — надихали, підтримували, стимулювали вільніше мислення..
У сім’ї цей феномен також має місце. Віра батьків у дитину зміцнює її самооцінку, тоді як постійні причіпки, приниження і образи призводять до того, що дитина починає себе вести відповідно до ярлика, навішеного батьками, вчителем або близькими. Те, що дитина чує, впливає на її поведінку і успіхи. Якщо людина вірить, що може впливати на свої розумові здібності (а це залежить також від того, чи вірять в неї значущі дорослі), це істотно підвищує шанси досягнення успіху, якщо дитина вірить, що може сама приймати правильні рішення щодо друзів і особистих виборів у сферах життя, то вона буде впевнено і ти до успіху. Якщо, наприклад, повторюють дитині, що вона «середнячок, недостатньо красива і розумна», то вона й не буде старатися чогось досягти, адже «і так не вийде». Однак, якщо просто бути впевненим у її силах, то адекватна підтримка і емпатія допоможе їй досягти хороших позицій у житті.
🔰Ефект Пігмаліона - це феномен, коли наші очікування щодо інших людей формують їхню поведінку та досягнення. Якщо вірити в успіх людини, вона має більше шансів його досягти. І навпаки.
🔰Якщо копнути в цей ефект глибше, він стосується не тільки школи, а й роботи. Компанії, де керівники більше дорікають і критикують співробітників, а не підтримують, як правило, залишаються далеко позаду. І ставлення до життя в цілому – якщо ми вважаємо, що наше життя не вдалася, то схильні бачити щодня тільки негатив. Ефект Пігмаліона працює скрізь: в освіті, роботі, спорті та особистих стосунках.
💚Тож цінуйте потреби своїх дітей і відносно них формуйте позитивні очікування та допомагайте іншим досягати своїх цілей!
Коментарі
Дописати коментар