Дитячі страхи та чому важливо вміти правильно боятися?

 Доброго ранку!

Сьогодні поговоримо на дуже важливу тему: "Дитячі страхи та чому важливо вміти правильно боятися?" Почуття страху супроводжує кожну людину протягом всього його життя: від народження і до смерті ми відчуваємо тривожні відчуття жаху, переляку, страху і побоювань. Напевно немає дорослої людини, яка чогось в дитинстві не боялась. Згадайте, як ви бігли по темному коридору, ніби вас доганяло чудовисько. Забігали в освітлену кімнату і рятуючись від монстра видихали. Дитяча фантазія малювала страшилки, з якими ми зростали і ставали стресостійкими. Багато залежало від типу нервової системи, одні смачно засипали, інші тремтіли цілу ніч.

        «Ніщо не страшно тільки дурневі!» - напише поет Р. Гейне, передбачаючи висновки сучасної психіатричної науки: на землі справді немає таких психічно здорових людей, які б зовсім нічого і ніколи не боялися. 

Деколи це раптово виникле відчуття можливо логічно пояснити і навіть виправдано, але в більшості випадків феномен виникнення страху залишається нез’ясованим. 
Що таке страх
        Класична психологія інтерпретує страх як особистісну емоцію (внутрішнє короткочасне почуття), сучасна психологія нерідко відносить це явище в категорію почуттів людини (внутрішнє стабільне і тривале переживання). Так чому ж справді є страх: це почуття чи емоція? Чіткого розмежування цих понять не існує. З одного боку, страх - емоція, що носить швидкоплинний характер і спрямована на мобілізацію захисних джерел людського організму. З іншого - почуття, що триває довгий час, періодично зникає і виникає, здатне до різних метаморфоз; воно несе явний деструктивний характер і є породженням свідомості людини.
        В головному ж погляді на страх і природу його виникнення ці напрямки психологічної науки єдині: на думку психологів, страх представляє одну з базових вроджених типів реакції сокровенного людини на зовнішній світ і його подразники.
Дитячі страхи – звідки вони беруться
       У середовищі лікарів, психологів і психотерапевтів існує думка, що свій перший страх дитина відчуває ще в процесі свого народження: проходячи родовими стезями дитина зазнає позамежну страх і панічний жах. Можливо, це і не так; але, з перших годин життя, немовля вже лякається різних звуків, потім незнайомих інтер’єрів, а трохи пізніше і малознайомих людей.
Малюк, тільки з’явившись на світ, вже дуже гостро відчуває свою відособленість від незнайомого навколишнього світу.
Дорослішаючи, маленький чоловічок розширює коло своїх знань; проявився інтерес до вивчення зовнішнього світу розвиває фантазію малюка і чим більше розсунути горизонти постигаемого їм світу, тим сильніше він насторожено передчуває його зловмисну підступність. «Страх - це хворобливе відчуття своєї винятковості», - помітить одного разу К. Чуковський.
Дитячі страхи
      Для виявлення дитячих страхів у психології застосовують кілька найбільш часто використовуваних діагностичних методів. Але не менш важливо вміти розпізнавати їх види, щоб легше підібрати потрібні методики для їх усунення.
 
Вікові дитячі страхи
      Цій категорії страху піддаються всі діти. Особливо явно їх переживають особистості витончено чутливі й емоційні, у цьому виявляються їх особливості психічного та особистісного становлення. Основні типові страхи дитини нескладно розподілити за основними віковими періодами.
Перші шість місяців:

•   несподіваний звук, шум, гучна мова;
•  різкі рухи оточуючих людей;
• загроза падіння, погане утримання.

Від семи місяців до одного року:

•  гучний шум, звуки побутової техніки;
• незнайомі люди;
• переодягання та купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті);
•  зміна звичного оточення (інший інтер’єр квартири, поліклініка);
•  висота і загроза падіння;
•  непередбачені обставини.

Від одного року до трьох років:

•   гучний шум, звуки побутової техніки;
•   розставання з близькими;
•  незнайомі однолітки, незнайомі люди;
• купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті), процес вкладання до сну (страх відключення свідомості, перші усвідомлені кошмари уві сні, несподіване пробудження);
• травми і падіння;
• туалет (унітаз і процес спуску води);
•  перестановка меблів;
•   різка зміна погоди (особливо гроза).

Від трьох до шести років:

•  гучний шум, звуки побутової техніки;
• смерть (близьких людей, тварин);
• нічні кошмари;
•  вогонь або пожежа;
•   хвороба і лікарні;
•  різка зміна погоди (особливо гроза).

Від шести до семи років:

• гучний шум, звуки побутової техніки;
•  казкові та інші створення «потойбічної реальності (Баба-Яга, привиди, зомбі й інша «нечисть»);
•  травми, порізи;
•   втрата батьків;
•   темрява і самотність перед сном (кошмари і бачення);
•  перехід до школи;
•   фізичне покарання батьків; конфлікти чи непорозуміння з однолітками в школі.

 
Невротичні дитячі страхи
Невротичні страхи зароджуються в слідстві:
§  тривалих, неулаженных переживань; сильних психічних потрясінь на тлі нездорового нервового перенапруження (страх темряви та самотності);
§  незадовільною самовпевненості і заниженої самооцінки, відсутністю навичок психологічної самозахисту
§  крайня емоційна насиченість переживань;
§  тривале проходження і стабільність;
§  негативний вплив на становлення особистості та характеру;
§  ухилення від зустрічі з об’єктом страху;
§  неприйняття нового і невідомого;
§  утруднене позбавлення від страху;
§  патологічні вчинки, демонстрації (нерідко, наприклад, виявляються дивні і шокуючі ритуали).
 
Ситуативні та особистісні дитячі страхи
      Ситуативний страх з’являється у вкрай нетиповій, шокуючій ситуації (як при нападі собак). Іноді він проявляється як наслідок нервового «інфікування» панікою в місцях масового зібрання людей, сумних очікувань в колективі, пригніченої горем сім’ї; або вражає людину, що став жертвою життєвих пригод.
Особистісний страх викликається як правило появою у несподіваній обстановці, при маловідомих обставин і обумовлюється виключно характером людини (низькою самооцінкою, недовірливістю).
«Вроджені» і «придбані» дитячі страхи
        Дитячі страхи умовно можливо поділити ще на два підтипи: «вроджені» і «придбані»:
«Вроджені» страхи характерні певній віковій фазі розвитку дитини.
З трьох річного віку в малюка несамовито розвивається фантазія, уяву, образне мислення; але він ще надзвичайно наївний, довірливий і пояснюємо. І коли дитина пережив якусь страшну життєву ситуацію без явно видимої шкоди для себе, страхи можуть проявитися через значний проміжок часу на кілька днів і навіть тижнів.
Шести – семирічним дітям стає зрозумілим сенс смерті, вони починають реально побоюватися за своє життя і навіть не дуже страшні природні катаклізми (гроза, грім, ураган) викликають у них переляк.
«Придбані» страхи проявляються у дитини з наступних причин:

• мала місце якась реальна подія (малюк боїться собак, оскільки його вкусили);
• відбулася «нехороша» зустріч з якимись особами;
• було допущено «залякування» у процесі виховання уваги навіяний страх;
• мали місце сімейні конфлікти (малюк боїться природи, тварин, хвороб, смерті; йому часто сняться кошмари);
• мало місце «залякування» з несподіваного джерела: ЗМІ, ТБ – програма, необережно прочитана казка.

Дитячі страхи: де закінчується норма і починається патологія?
       Сучасні психологи виділяють 29 типів страху (за А. В. Захаровою), які переживають діти з моменту народження і до 16-18 – річного віку. Особливу увагу при цьому приділено «переломним» віком: 3-4 роки (у хлопчиків кількість страхів знижується, у дівчаток посилюється), 6-7 років (до страхів самотності, смерті додаються «соціальні»: смерть близьких) і 11-12 років (до 16-18 років страхи поступово відступають).
 
Дитячі страхи зазвичай поділяють на три види: нав’язливі, маячні і надцінні:
      §  До нав’язливих страхів зараховують численні «фобії»: акрофобія (боязнь висоти), агорафобія (страх відкритого простору). Ці страхи виникають у дитини виключно у визначених випадках.
§  До маревних страхів відносять страхи, джерело яких не вдається виявити (боязнь фрукта, взуття, якихось певних речей). Ці страхи свідчать про серйозні проблеми психіки дитини. Тут вже терміново потрібна лікарська допомога.
§ Надцінні страхи - «ідеї фікс» (страх «виклику» на уроці, заїкання; боязнь «нечисті» та інших «страшилок»; жах при візиті до лікаря). Саме з цією категорією страхів (90 % всіх випадків звернень) і працюють в більшості психологи.

Як дізнатися, що дитина чогось боїться?

     Батьки не завжди можуть вчасно помітити, що дитина чимось налякана. Часто діти приховують від дорослих свої стреси і переживання, залишаючись зі своїми страхами сам на сам. Але помітити ознаки того, що дитина чогось боїться, батьки повинні навчитися.

Наведемо найбільш типові симптоми дитячих переляків:

• дитина стала надмірно збудливою без особливих причин;
• вона погано спить уночі, хоча у неї нічого не болить;
• її починають мучити різні кошмари;
• вона голосно плаче уві сні;
• боїться залишатися на самоті, категорично відмовляється спати в темряві;
• боїться якихось певних речей, предметів або живих істот.

     Чітким дороговказом на щойно пережитий страх є невиразна мова (у малюків - плач), відсторонений погляд, прагнення зіщулитися, закритися. Долоні у переляканої дитини (та й у дорослого) стають вологими, шкіра обличчя блідне, дихання прискорене, переривчасте.

Зрозуміти, що дитина боїться, можна за цілою низкою ознак: за зовнішніми проявами, за зміною поведінки, за нав'язливими ідеями, що виявляються в розмовах, іграх, малюнках. Досить бути просто уважними батьками, щоб завжди знати, які страхи панують у свідомості вашого чада. Не забувайте час від часу підбадьорювати дитину, нагадувати їй, що для вас дуже важливо, щоб вона говорила чесно і щиро, і що саме це допоможе вам разом подолати страх.

На завершення
       Подолання страхів у дитини - довгий і нелегкий процес, що вимагає від батьків теплої участі і знання суті того, що відбувається. Має не просто «наглядати» за дитиною, а буквально жити з нею одним життям, проникаючи в його потаємний світ; і одночасно з цим, з «холодною головою», прораховувати – не проявляти при цьому безмежну опіку, або, навпаки, підвищену вимогливість.
      Дитина не винна у тому, що боїться. Для неї така реакція на новий непізнаний світ природна, але ця реакція свідчить і про певну недовіру малюка до батьків. Це завжди потрібно враховувати і допомагати дитині знаходити оптимальні варіанти для вибудовування довірчих взаємин.
       Не намагайтеся захистити дитину від усіх життєвих перешкод - у підсумку він втратить зв’язок з цим світом, втратить самостійність і здатність до адаптації. Але не сприймайте страхи як дитячу слабкість і боягузтво – дитина замкнеться в собі, переляк сховається в підсвідомості і надалі виявитися в ситуації стресу.
         Дитячі страхи в юності вимагають не менш пильного батьківського спостереження. Тоді можливо в свій час не допустити гіпертрофованих страхів дитини при переході в підлітковий вік і, навпаки, сприяти розширенню його потенціалу. Батьки повинні усвідомлювати: страх можна перемогти до кінця - боязнь є доля людини, його особистісний тягар. «Якщо хочеш нічого не боятися, пам’ятай, що боятися можна всього», - попереджає Сенека. І лише майстерна корекція страху у дітей, що враховує першопричину переляку, може допомогти дитині в майбутньому правильно перерозподілити свої душевні ресурси так, щоб прийдешні страхи ставали б стимулом до внутрішнього саморозвитку, а не провокували неждані фобії. Джерело інформації
 
ВИСНОВОК
      Висновок полягає в тому, що страхи дітей не дуже відрізняються. В кожної дитини є свої страхи, які можуть з’явитися з різних причин. Діти часто плутають страх з відразою, помилково називаючи відразу страхом. Страхи можуть як з’явитися так і зникнути. Діти чутливі, щирі натури, вони не мають злості, заздрості, доброти, співчутливості при народженні.. Діти як глина, що зліпиш то і вийде, тому ліпіть майстерно та акуратно, і ставтеся до них з більшим розумінням, адже в такому віці формується свідомість майбутньої людини, яка певною мірою залежіть і від вашого виховання. Немає психічного розвитку без нормативних страхів. Страшилки необхідні дитині, щоб адаптуватися до життя, стати мужніми, долаючи їх. Особливо велику роль грає дитяча фантазія, яка в мить оживляє страшні казкові образи. Там де страх, там і цікавість поряд.
 Корисна інформація: Дитячі страхи. Психологічний супровід. Дитячі страхи, Як розпізнати і подолати дитячі страхи? Практичні поради від психолога.