Побачити крізь екран: Маркери домашнього насильства в умовах дистанційного навчання та воєнного стану.

 Доброго ранку!

Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Прикро, що ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже прояви насильства порушують права людини, принципи її вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами чи в нас у домі, у школі, на вулиці, ми можемо й повинні зупинити його. Війна, постійний стрес, вимушене переселення та фінансові труднощі виснажують українські родини. На жаль, у багатьох сім'ях це призводить до загострення конфліктів та сплеску домашнього насильства. В умовах дистанційного навчання дитина опиняється зачиненою в одному просторі з кривдником, а школа позбавлена можливості щоденного фізичного контакту з учнем. Тому саме зараз  важливо говорити про це.

• Потрійне навантаження на психіку дитини: До страху від обстрілів додається страх перед власними батьками чи опікунами. Дитина втрачає єдине безпечне місце.
• Складність виявлення: Під час онлайн-уроків ми бачимо лише маленьке віконце в Zoom чи Google Meet. Розпізнати біду стає важче, але спостережливість вчителя залишається вирішальною.
• Законодавча відповідальність під час воєнного стану: Стан війни не скасовує дій законів України. Реагування на випадки насильства щодо дітей залишається прямим обов'язком закладу освіти.

Які є види домашнього насильства.

1. Психологічне насильство – словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, постійний психологічний тиск, намагання вас тримати у постійній психологічній тривозі.
2. Фізичне насильство – ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці.
3. Економічне насильство – позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення вас без ліків.
4. Сексуальне насильство – примушування до зайняття сексом без згоди, змушування робити неприпустимі для особи речі сексуального характеру, відео та фото зйомки сексуального характеру.

Усі види насильства небезпечні, тому що будь-який з них може привести до розладів психічного здоров’я або навіть до смерті особи.

«Цифрові» маркери насильства під час дистанційки

На що звернути увагу вчителю під час онлайн-занять:

Візуальні та аудіосигнали:

• Дитина завжди вимикає камеру та мікрофон, навіть коли її про це просять; або, навпаки, за спиною чути крики, лайку, звуки ударів чи погрози.
• На тілі чи обличчі дитини (якщо камера ввімкнена) помітні травми, або дитина вдягнена в нехарактерно закритий одяг вдома.
• Дитина виконує завдання в незвичному місці (у коридорі, на балконі, у ванній), бо намагається сховатися.

Поведінкові та емоційні маркери:

• Надмірна тривожність під час звуків вибухів/тривоги: Дитина боїться не стільки самої тривоги, скільки реакції батьків на це.
• Панічна реакція на помилки: Дитина плаче або лякається через нездатність вчасно здати завдання («мене вб'ють за цю оцінку»).
• Різка зміна залученості: Повна апатія, відсутність реакцій або раптові спалахи агресії в чаті уроку.

Алгоритм дій педагога в умовах дистанційного навчання

• Не робіть публічних зауважень: Якщо ви помітили тривожний сигнал на уроці, не розпитуйте дитину при всьому класі.
• Конфіденційна комунікація: Напишіть дитині в особисті повідомлення або зателефонуйте. Запитайте: «Як ти почуваєшся? Чи потрібна тобі якась допомога?».
• Екстрене реагування (якщо насильство відбувається під час онлайн-уроку)
  Захистіть конфіденційність дитини: Негайно вимкніть мікрофон або камеру учня (чи видаліть сторонніх із конференції), щоб інші однокласники не стали свідками приниження або насильства. Це необхідно для захисту гідності дитини.
  Невідкладна допомога: Якщо життю чи здоров’ю дитини прямо зараз загрожує небезпека (ви бачите жорстоке побиття або загрозу зброєю), негайно викликайте Поліцію (102) або Швидку медичну допомогу (103).
  3. Документування та інформування керівництва
  Зафіксуйте факт: Запишіть точний час події, коротко занотуйте обставини (що саме ви почули чи побачили). За можливості (і якщо це не зашкодить дитині) збережіть скриншот або фрагмент запису екрана.
  Повідомте директора: Протягом дня (а в разі загрози життю — негайно) повідомте керівника закладу освіти. Напишіть доповідну записку на ім'я директора чи уповноваженої особи закладу, відповідальної за реагування на випадки насильства. 
  4. Взаємодія з психологічною службою та соціальними структурами
  Залучення фахівців: Передайте інформацію шкільному психологу або соціальному педагогу для подальшої індивідуальної комунікації з дитиною в безпечному форматі (телефонний дзвінок, приватна бесіда).
  Офіційне повідомлення: Заклад освіти зобов'язаний протягом доби надіслати офіційне повідомлення до:
  • Служби у справах дітей (ССД).
  • Національної поліції України (Ювенальна превенція).
  • Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
  5. Підтримка контакту з дитиною
  Продовжуйте спостерігати за відвідуванням та емоційним станом дитини на наступних заняттях.
  Не намагайтеся самостійно проводити «розслідування» чи виховувати батьків-кривдників, оскільки це може спровокувати ще більшу агресію щодо дитини всередині родини.
  📞 Корисні контакти для надання дитині чи колегам:
  15-47 — Державна гаряча лінія з протидії домашньому насильству.
  116 111 або 0 800 500 225 — Національна гаряча лінія для дітей та молоді (ГО «Ла Страда-Україна»).

Корисні ресурси:

• Офіційний сайт ГО «Ла Страда-Україна» (Методичні матеріали для педагогів)

• Урядовий контактний центр — Гаряча лінія 15-47

• Координаційний центр з надання правничої допомоги (БПД)

• Чат-бот Патрульної поліції «Дій проти насильства» у Telegram

• Платформа UNICEF Україна — Ресурси із захисту дітей у період війни

• ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ У ВИПАДКУ ҐЕНДЕРНОГО НАСИЛЬСТВА