4 травня - Міжнародний день протидії булінгу.
Булінг порівнюють із зменшеною копією терористичного акту: від нього страждають прямі та непрямі жертви, у змістовній частині присутнє насилля та інформаційний ефект, а його метою охоплюється не лише вплив на безпосередню жертву, а й формування відповідних моделей поведінки з боку всієї групи, у тому числі й свідків. (БогданПетренко)*https://uk.wikipedia.org/wiki/Цькування.
Булінг (цькування) – дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві. Такі дії вчиняються стосовно дитини чи дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг може здійснюватись також із застосуванням засобів електронних комунікацій.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття."Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
Дуже важливо розрізняти булінг та звичайну сварку між
дітьми.
Види булінгу
Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:
• фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
• психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
• економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
• сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
• кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Зі зростанням темпів використання цифрових технологій діти все частіше піддаються КІБЕРБУЛІНГУ. Тож поговоримо про нього більш конкретно.
Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.
Сучасні американські дослідники Робін Ковальскі, С’юзан Лімбер і Патріція Агатстон виокремлюють вісім типів поведінки, які характерні для кібербулінгу:
Флеймінг (flaming) — обмін короткими гнівними й запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Найчастіше розгортається в «публічних» місцях Інтернету, на чатах, форумах, дискусійних групах.
Харасмент (harassment) — залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні смс-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки) з перевантаженням персональних каналів комунікації.
Обмовлення (denigration) — розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення, і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, а й групи.
Самозванство (impersonation) — переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до її акаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію. Організація «хвилі зворотних зв’язків» відбувається, коли з адреси жертви без її відома відправляються ганебні провокаційні листи її друзям і близьким за адресною книгою, а потім розгублена жертва неочікувано отримує гнівні відповіді.
Ошуканство (outing & trickery) — отримання персональної інформації в міжособовій комунікації й передання її (текстів, фото, відео) в публічну зону Інтернету або поштою тим, кому вона не призначалася.
Відчуження (ostracism) — онлайн-відчуження, виключення з груп (чати однокласників, групи в соціальних мережах), відсутність швидкої відповіді на миттєві повідомлення чи електронні листи. Виключення у віртуальному середовищі наражає на серйозні емоційні негаразди, аж до повного емоційного руйнування дитини.
Кіберпереслідування — це дії з прихованого вистежування переслідуваних і тих, хто пересувається без діла поруч, зазвичай зроблені нишком, анонімно, для організації злочинних дій на кшталт спроб зґвалтування, фізичного насильства, побиття. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, злочинець отримує інформацію про час, місце й усі необхідні умови здійснення майбутнього нападу.
Хепіслепінг (happy slapping) — відносно новий вид кібербулінгу, який починався в англійському метро, де підлітки, прогулюючись пероном, раптом ляскали один одного, тоді як інший учасник знімав цю дію на мобільну камеру. У подальшому за будь-якими відеороликами, у яких записано реальні напади, закріпилась назва хепіслепінг. Ці відеоролики розміщують в Інтернеті, де його можуть продивлятись тисячі людей, зазвичай без жодної згоди жертви.
Кібергрумінг — це налогодження злодіями, які гарно знають психологію дітей, довірливих стосунків з дитиною (через соціальні мережі та фейкові акаунти) з метою отримання від неї інтимних фото чи відео з подальшім шантажуванням дитини для отримання більш відвертих матеріалів, грошей чи зустрічей в офлайні.
Аби уникнути ситуацій, де ви можете стати жертвою кібербулінгу, потрібно дотримуватись наступних настанов:
- Висловлюй у мережі лише ті думки, які міг би сказати, дивлячись в очі співрозмовнику.
- Не вкидай негатив у кіберпростір.
- Підтримуй власну позитивну онлайн-репутацію.
- Не розповідай особисту інформацію незнайомцям. Відомості про тебе на сторінці в соцмережі зроби в налаштуваннях видимими лише для родичів та близьких друзів.
- Проігноруй одиничний випадок кібербулінгу – за таких умов кривдник, найімовірніше, втратить інтерес до тебе.
- Негайно звертайся про допомогу до дорослих, якщо випадки кібербулінгу мали місце вже кілька разів.
- Заблокуй електронні адреси, з яких тобі надійшли повідомлення негативного змісту, або попроси про це дорослого.
- Не реагуй у колективних чатах на коментарі так званих тролів. Розпалювати провокації в мережі – це найчастіше робота, за яку такі люди отримують гроші.
- Жартуй у мережі обережно, адже веселий, на твою думку, жарт комусь може видатися зовсім не смішним або навіть образливим. Відтак наслідки можуть бути непередбачуваними. Найчастіше, саме невдалий жарт є приводом для кібербулінгу.
- Ніколи не вдавайся до цькування чи приниження інших осіб. Будь-яку конфліктну ситуацію необхідно намагатися розв’язати за допомогою спокійного діалогу.
- Надай підтримку жертві нападу, якщо ти випадково став свідком кібербулінгу.
- Пам’ятай, що по інший бік екрана перебувають такі самі люди, як ти – зі своїми поглядами, реакціями та емоціями. Тож у будь-якому спілкуванні поводься толерантно, стримано, ввічливо, керуй своїми емоціями.
Булінг має безліч облич: кібербулінг, моббінг, троллінг та ін. Боротьба із булінгом наразі має глобальний характер. Однак проблема не завжди виявляється вчасно і може мати трагічні наслідки. В Україні функціонує низка національних телефонних гарячих ліній, проводяться психологічні тренінги, спеціалізовані заходи тощо.
Коментарі
Дописати коментар