Булінг: факти та міфи. Як правильно реагувати.

 Доброго ранку!

         Сьогодні ми з вами знов поговоримо про БУЛІНГ. Існує багато міфів довкола проблеми булінгу, і деякі з цих міфів часто призводять до серйозних помилок у ставленні до булінгу, у знеціненні фактів та недовіри до свідчень постраждалого. Таке відношення може підірвати те, що травмована людина відчуває і як оцінює вчинене по відношенню до неї насильство. 

Булінг є неприпустимим у жодній формі, і - як тільки суспільство про нього дізнається – він має бути негайно припинений.

Міф 1: булінг є нормальною частиною дитинства, і варто просто ігнорувати його.

Факт: Булінг не є "нормальним" або прийнятним у будь-якій формі, і ігнорування може не завжди призвести до його припинення. Якщо є така можливість, потерпілий має довіритись дорослій людині, можливо, це хтось із батьків, вчитель, шкільний психолог, які почнуть протидіяти булінгу. Просто терпіти – означає втратити самоповагу і залишити ситуацію безнаказанною.

Міф 2: повідомлення про булінг погіршить ситуацію.

Факт: Можна переживати, що повідомлення про булінг може призвести до ескалації конфлікту, або що дитині, яка зазнала насильства, просто не повірять. Важливо довіритись тим людям, які готові і мають досвід протидії булінгу.

Міф 3: варто не боятись і дати здачу тому, хто залякує, це його зупинить.

Факт: Фізичне протистояння є слабшою позицією і провокує продовження конфлікту. Соціальна реакція діє краще, коли з’являються активні учасники – дорослі, які готові протидіяти і припинити булінг.

Міф 4: діти виростають і припиняють чинити насильство.

Факт: Найчастіше діти, які залякують, можуть вирости і стати дорослими, які знущаються або використовують агресивну поведінку, щоб отримати те, що вони хочуть. Ця модель поведінки у підлітковому віці закріплюється як успішна. Виняток стновлять випадки, коли в ситуацію булінгу втрутились відповідні органи влади, школа чи батьки і поставили під сумнів успішність даної стратегії.

Міф 5: булери такими і народилися, у них така генетика.

Факт: Діти, схильні чинити насильство, часто переймають цю поведінку з навколишнього середовища або деколи відтворюють поведінку насильства щодо них самих. Генетика не відіграє провідної ролі у даному процесі.

Міф 6: булери шукають влади, тому що відчувають себе безсилими.

Факт: Булери використовують агресію щоб отримати те, що вони хочуть, і часто це працює. Багато дітей на ранньому етапі експериментують з агресивною тактикою, але модифікують поведінку відповідно до впливу середовища, у якому вони виростають.

Міф 7: діти, які стають булерами, самі зазнали зловживання

Факт: Довготермінові дослідження дуже маленьких дітей, які зазнали зловживання в дошкільному віці, показують, що вони стають скоріше жертвами, а не насильниками, які слабо контролюють свої емоції.

Міф 8: булінг є проблемою, яку повинна вирішувати школа.

Факт: Це суспільна проблема. Школа - це просто місце, де найчастіше відбувається булінг, тому що саме там збираються діти. Дорослі встановлюють тон, який формує поведінку дітей.

Міф 9: булінг відбувається лише у школах.

Факт: Це не так, адже булінг може відбуватися у будь-якому іншому місці. Це може бути поза школою, в коледжі, в університеті чи навіть на роботі.

Міф 10: ознаки булінгу легко помітити.

Факт: Не завжди легко виявити ознаки булінгу, оскільки вони можуть не бути фізичними та очевидними. Емоційний, словесний та інтернет-булінг може часто залишати шрами, яких люди не побачать.

Використання цих міфів може допомогти у обговоренні складних та незручних питань під час розмови про булінг у класі. Також ці міфи та факти можуть використовуватися як ресурс для підлітків.

В чому особливості сучасного булінгу? В першу чергу в тому, що цькування відбувається в основному в інтернеті. Зараз популярні соціальні мережі та різні месенджери, де під фальшивим ("фейковим") профілем або ніком (псевдонімом) можна написати будь-якій людині все, що завгодно. Цим користуються багато підлітків, впевнених у власній безкарності. Школярі відправляють агресивні або непристойні відео і фото, пишуть образливі коментарі.

   Ще один факт, який звертає на себе увагу, це фізичний булінг зі сторони дівчат. Якщо раніше агресорами в переважній більшості ставали хлопці, то тепер співвідношення становить приблизно 50 на 50.

Що змушує дітей бути такими жорстокими й агресивними стосовно своїх однолітків?

Причин насправді багато. Поділимо їх на групи:

  • педагогічні (мікроклімат класу, школи). Не останню роль тут відіграє позиція вчителя. Дитина з більшою ймовірністю піддасться цькуванню в тих обставинах, де і самі педагоги дозволяють собі глузування чи приниження в адресу учнів. Крім того, вчитель може займати в ситуації булінгу сторонню позицію, знаючи про проблему, але не втручаючись у неї;
  • психологічні (особистість агресора, так званого булера, і жертви);
  • соціальні (пропаганда і заохочення агресивної поведінки у суспільстві: на телебаченні, в інтернеті, комп'ютерних іграх тощо);
  • сімейні (недолік батьківської любові та уваги, фізична та вербальна агресія з боку батьків, надмірний контроль).

 До мотивів булінгу можна віднести:

  • заздрість;
  • помста (коли жертва цькування сама стає булером, прагнучи покарати кривдників за завдані страждання);
  • самоствердження у колективі, прагнення бути в центрі уваги, виглядати «круто»;
  • бажання нейтралізувати суперника задопомогою його приниження.

  Діти не завжди можуть розповісти дорослим про свої проблеми в школі. Тому батькам важливо вчасно розпізнати, що дитина стала жертвою цькування. Про це можуть свідчити наступні ознаки:

  • дитина негативно ставиться до школи, використовує будь-яку можливість, щоб туди не ходити;
  • повертається зі школи пригніченою;
  • часто плаче без очевидної причини;
  • нічого не розповідає про однокласників та шкільне життя;
  • порушення сну та апетиту;
  • синці та садна на обличчі чи тілі, пошкоджений одяг.
Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

БАТЬКАМ:
  • Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
  • Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
  • Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
ДИТИНІ, ЯКА ПІДДАЄТЬСЯ ЦЬКУВАННЮ:
  • Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.
  • Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
  • Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
  • Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.
  • Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

 СВІДКАМ ЦЬКУВАННЯ:
  • Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.
  • Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.
  • У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.
  • Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.
  • Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.
  • Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ:
Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ:
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
КУДИ ЗВЕРТАТИСЬ ПО ДОПОМОГУ:
Пам'ятайте! Завжди з Вами на зв'язку, вислухають, підтримають,а також не залишать  без уваги та обов'язково дадуть поради та винайдуть спосіб вирішення Вашого  питання: класний керівник, будь який вчитель, якому довіряєте, практичний психолог, соціальний педагог, завуч, директор.
Якщо у вас виникли питання з приводу булінгу – телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України.
Якщо жертві булінгу необхідна психологічна допомога, варто звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей і батьків з питань захисту їхніх прав за номером 116 111 (для дзвінків із мобільного).

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. 

Корисні посилання:
На сайті Міністерства освіти і науки України розміщені корисні посилання щодо теми        антибулінгу. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiyabulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiyabulingu/bezpechna-shkola-nik-vujchich-video https://mon.gov.ua/ua/tag/protidiya-bulingu 
Корисними в практичній протидії цькуванню учасників освітнього процесу стануть матеріали та публікації Центру “Адвокат дитини” Вищої школи адвокатури Національної Асоціації Адвокатів України, зокрема: Протидія кібербулінгу: суб’єкти реагування та механізми захисту порушених прав дитини https://bit.ly/3yehX5U
Конфлікт чи булінг: ключові відмінності в огляді судової практики:https://bit.ly/3sfBv5R
Корисні відео:
Мене ображають у школі,як захиститись:https://youtu.be/yej07-jo-bY


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Що таке лідерство, хто такий лідер і поради як ним стати?

16 листопада - Міжнародний день терпимості (або толерантності).