Булінг: факти та міфи. Як правильно реагувати.
Доброго ранку!
Сьогодні ми з вами знов поговоримо про БУЛІНГ. Існує багато міфів довкола проблеми булінгу, і деякі з цих міфів часто призводять до серйозних помилок у ставленні до булінгу, у знеціненні фактів та недовіри до свідчень постраждалого. Таке відношення може підірвати те, що травмована людина відчуває і як оцінює вчинене по відношенню до неї насильство.
Булінг є неприпустимим у жодній формі, і - як тільки суспільство про нього дізнається – він має бути негайно припинений.
Міф 1: булінг є нормальною частиною дитинства, і варто просто ігнорувати його.
Факт: Булінг не є "нормальним" або прийнятним у будь-якій формі, і ігнорування може не завжди призвести до його припинення. Якщо є така можливість, потерпілий має довіритись дорослій людині, можливо, це хтось із батьків, вчитель, шкільний психолог, які почнуть протидіяти булінгу. Просто терпіти – означає втратити самоповагу і залишити ситуацію безнаказанною.
Міф 2: повідомлення про булінг погіршить ситуацію.
Факт: Можна переживати, що повідомлення про булінг може призвести до ескалації конфлікту, або що дитині, яка зазнала насильства, просто не повірять. Важливо довіритись тим людям, які готові і мають досвід протидії булінгу.
Міф 3: варто не боятись і дати здачу тому, хто залякує, це його зупинить.
Факт: Фізичне протистояння є слабшою позицією і провокує продовження конфлікту. Соціальна реакція діє краще, коли з’являються активні учасники – дорослі, які готові протидіяти і припинити булінг.
Міф 4: діти виростають і припиняють чинити насильство.
Факт: Найчастіше діти, які залякують, можуть вирости і стати дорослими, які знущаються або використовують агресивну поведінку, щоб отримати те, що вони хочуть. Ця модель поведінки у підлітковому віці закріплюється як успішна. Виняток стновлять випадки, коли в ситуацію булінгу втрутились відповідні органи влади, школа чи батьки і поставили під сумнів успішність даної стратегії.
Міф 5: булери такими і народилися, у них така генетика.
Факт: Діти, схильні чинити насильство, часто переймають цю поведінку з навколишнього середовища або деколи відтворюють поведінку насильства щодо них самих. Генетика не відіграє провідної ролі у даному процесі.
Міф 6: булери шукають влади, тому що відчувають себе безсилими.
Факт: Булери використовують агресію щоб отримати те, що вони хочуть, і часто це працює. Багато дітей на ранньому етапі експериментують з агресивною тактикою, але модифікують поведінку відповідно до впливу середовища, у якому вони виростають.
Міф 7: діти, які стають булерами, самі зазнали зловживання
Факт: Довготермінові дослідження дуже маленьких дітей, які зазнали зловживання в дошкільному віці, показують, що вони стають скоріше жертвами, а не насильниками, які слабо контролюють свої емоції.
Міф 8: булінг є проблемою, яку повинна вирішувати школа.
Факт: Це суспільна проблема. Школа - це просто місце, де найчастіше відбувається булінг, тому що саме там збираються діти. Дорослі встановлюють тон, який формує поведінку дітей.
Міф 9: булінг відбувається лише у школах.
Факт: Це не так, адже булінг може відбуватися у будь-якому іншому місці. Це може бути поза школою, в коледжі, в університеті чи навіть на роботі.
Міф 10: ознаки булінгу легко помітити.
Факт: Не завжди легко виявити ознаки булінгу, оскільки вони можуть не бути фізичними та очевидними. Емоційний, словесний та інтернет-булінг може часто залишати шрами, яких люди не побачать.
Використання цих міфів може допомогти у обговоренні складних та незручних питань під час розмови про булінг у класі. Також ці міфи та факти можуть використовуватися як ресурс для підлітків.
В чому особливості сучасного булінгу? В першу чергу в тому, що цькування відбувається в основному в інтернеті. Зараз популярні соціальні мережі та різні месенджери, де під фальшивим ("фейковим") профілем або ніком (псевдонімом) можна написати будь-якій людині все, що завгодно. Цим користуються багато підлітків, впевнених у власній безкарності. Школярі відправляють агресивні або непристойні відео і фото, пишуть образливі коментарі.
Ще один факт, який звертає на себе увагу, це фізичний булінг зі сторони дівчат. Якщо раніше агресорами в переважній більшості ставали хлопці, то тепер співвідношення становить приблизно 50 на 50.
Що змушує дітей бути такими жорстокими й агресивними стосовно своїх однолітків?
Причин насправді багато. Поділимо їх на групи:
- педагогічні (мікроклімат класу, школи). Не останню роль тут відіграє позиція вчителя. Дитина з більшою ймовірністю піддасться цькуванню в тих обставинах, де і самі педагоги дозволяють собі глузування чи приниження в адресу учнів. Крім того, вчитель може займати в ситуації булінгу сторонню позицію, знаючи про проблему, але не втручаючись у неї;
- психологічні (особистість агресора, так званого булера, і жертви);
- соціальні (пропаганда і заохочення агресивної поведінки у суспільстві: на телебаченні, в інтернеті, комп'ютерних іграх тощо);
- сімейні (недолік батьківської любові та уваги, фізична та вербальна агресія з боку батьків, надмірний контроль).
До мотивів булінгу можна віднести:
- заздрість;
- помста (коли жертва цькування сама стає булером, прагнучи покарати кривдників за завдані страждання);
- самоствердження у колективі, прагнення бути в центрі уваги, виглядати «круто»;
- бажання нейтралізувати суперника задопомогою його приниження.
Діти не завжди можуть розповісти дорослим про свої проблеми в школі. Тому батькам важливо вчасно розпізнати, що дитина стала жертвою цькування. Про це можуть свідчити наступні ознаки:
- дитина негативно ставиться до школи, використовує будь-яку можливість, щоб туди не ходити;
- повертається зі школи пригніченою;
- часто плаче без очевидної причини;
- нічого не розповідає про однокласників та шкільне життя;
- порушення сну та апетиту;
- синці та садна на обличчі чи тілі, пошкоджений одяг.
- Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
- Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
- Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
- Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.
- Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
- Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
- Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.
- Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.
- Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.
- Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.
- У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.
- Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.
- Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.
- Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.
Коментарі
Дописати коментар