"Самооцінка" та "Як виростити правильну самооцінку у дитини".

 Доброго ранку!

Сьогодні пропоную вам поговорити про САМООЦІНКУ та ЯК ВИРОСТИТИ ПРАВИЛЬНУ САМООЦІНКУ У ДИТИНИ. Отже, почнімо.

Самооцінка – це психологічне і емоційне відчуття себе, віра в себе, оцінювання особою самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Самооцінка має два компоненти – когнітивний та емоційний. Когнітивний відображає знання людини про себе, а емоційний – її ставлення до себе. Знання про себе набуваються через спілкування з іншими людьми. Ці знання неминуче збагачуються емоціями, сила і напруженість яких залежить від того, наскільки значуща отримана інформація для особистості.

Самооцінка формується у процесі діяльності і міжособистісної взаємодії: через спостереження за собою, своїми вчинками, ставленням до себе з боку навколишніх, аналіз своїх почуттів і переживань, мотивів і вчинків, досягнень і невдач, а також через порівняння себе з іншими людьми.

Самооцінка визначає самосвідомість людини і змінюється впродовж життя. Соціальне оточення значною мірою впливає на формування самооцінки особистості.

Самооцінка може бути адекватною та неадекватною залежно від того, як вона співвідноситься з реальними проявами людини. Неадекватна, в свою чергу, може бути завищеною - для неї характерна переоцінка людиною своїх позитивних якостей та заниженою, яка проявляється через применшення переваг і перебільшення недоліків.

ЯК ФОРМУЄТЬСЯ САМООЦІНКА У ДІТЕЙ?

    Після народження, ще протягом року, самооцінка дитини майже повністю залежить від мами. В основному, він зчитує інформацію про себе з мами під час годування, купання, загортання, з її запаху, голосу, погляду, тепла її тіла. Тато не менш важливий для самооцінки дитини в цей період, тільки його кохання теж поки що більше передається через маму. Тому так важливо, щоб тато добре дбав про маму та її гарний настрій. У цей час, добротою і турботою батьків, формується фундамент ставлення себе у дитини. Надалі дитина буде отримувати інформацію вже зі слів і вчинків батьків, розумітиме їх складні описи і зможе деталізувати свої характеристики.

На формування самооцінки найістотніше впливають:

• у дошкільному віці – емоційна реакція вагомих дорослих (батьків, бабусь, дідусів): ступінь їхньої любові і прийняття, прояв уваги до дитини, спілкування з нею, переважне ставлення, оцінка її вчинків;
• у молодшому шкільному віці – успішність шкільного навчання і ставлення педагогів до дитини;
• у підлітковому віці – успішність спілкування з ровесниками, наявність дружніх і романтичних стосунків;
• у дорослому віці – співвідношення власних досягнень людини з її очікуваннями і порівняння з досягненнями інших значущих для неї людей.

ЯК ВИРОСТИТИ ПРАВИЛЬНУ САМООЦІНКУ У ДИТИНИ?

Для того, щоб самооцінка була хороша, зовсім не потрібно потурати дитині при першому її зітханні, надмірно сюсюкати, або занадто багато пестити, що може сприйнятися як атака або примус.

Доктор Дональд Вудс Віннікотт описав необхідний критерій як «досить добрий батько». Не варто применшувати вроджені здібності самої дитини, яка вже подолала величезні навантаження і якщо з’явилася на світ, то вже доказала, що багато на що здатна.

Діти мають свій, автономний імунітет, який може перевищувати дорослий, як і психіка дитини, природно захищена не слабо. Завдяки спільним зусиллям у ранньому дитинстві самооцінка дитини поступово переорієнтується з коментарів батьків на дослідження власних досягнень. Дитині достатньо розуміти свої здібності до реалізації, щоб скласти про себе гарне уявлення. Звичайно, до повної зрілості, психіка дітей дуже чутлива та вразлива. Збитки можуть завдати і агресивні випади від виховательки в садку, і некоректна поведінка вчительки в молодших класах. Навіть продавчиня в магазині може часом так зачепити, що потрібен час на відновлення хорошого ставлення до себе. Тому, батькам важливо пам’ятати, що вони як оплот, фортеця, маяк, притулок, резервний генератор для самооцінки дитини на всі часи.

Здорова (адекватна) самооцінка – життєво важливий чинник у розбудові та підтримці добрих стосунків і досягненні успіху. Люди з адекватною самооцінкою і позитивними очікуваннями результатів загалом вчаться і виконують роботу краще, ніж люди із заниженою або завищеною самооцінкою. Кожен успіх підтримує і навіть підвищує їхню самооцінку. Людина з позитивною самооцінкою добре почувається, вона впевнена у собі, гідно поводиться і вільно спілкується з навколишніми людьми.

Отже, першим кроком до адекватної самооцінки є розуміння відмінності між оцінкою й цінністю. Оцінка походить з об’єктивного аналізу, а цінність – з почуттів. Людині потрібно об'єктивно себе оцінювати, наприклад, коли вона обирає майбутню професію чи  йде на співбесіду, але в більшості простих життєвих ситуаціях людині не потрібно ставити собі оцінку, а от відчувати свою цінність варто завжди. Люди хочуть підвищити свою самооцінку, тому що вони прагнуть всередині почуватися добре. Але насправді це не про самооцінку, а про самоцінність. І тут потрібно розуміти, що наша цінність – це базове ядро. Якщо воно не злите з нашими успіхами чи невдачами і різними ситуативними настроями, то самоцінність буде стабільною. Тобто, в ідеалі незалежно від того, які події відбувається в житті людини, вона буде чутися цінною. Якщо відштовхуватись від цього, то для того, щоб почуватися краще потрібно працювати не з самооцінкою, а від самоцінністю. Грубо кажучи менше прислухатися до свого внутрішнього критика, а натомість вирощувати в собі цінність свого Я. Для цього можна використати, наприклад, підхід self compassion – самоспівчуття, яке виходить не з критики, а з любові до себе. Це практика, яка в момент психічного болю й страждання пропонує доброзичливе та дбайливе ставлення до себе. 

Отже для того, щоб укріпити віру в себе, побачити свою цінність, почати подобатись собі можна почати з маленького:

1. Виробіть звичку помічати свої успіхи і думати про себе добре. Наприклад, можна в кінці кожного дня перерахувати всі дії, якими ви задоволені.

2. Хваліть себе і не помічайте ваші недоліки. В інших також старайтесь не бачити тільки погане.

3. Співчувайте собі. Виявляйте доброту й турботу до себе, запропонуйте собі прийняття, тепло, розуміння та підтримку, а не засудження.

4. Оточіть себе позитивними, добрими людьми.

5. Читайте художню літературу, яка близька вам по духу.

☝Самооцінка людини будь-якого віку потребує такої підтримки, підзарядки, захисту, особливо в кризові та стресові періоди.

ВІРТЕ В СЕБЕ!