Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час війни.
Доброго ранку!
Сьогодні я розповім вам про першу психологічну допомогу.
Перша психологічна допомога - це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної психологічної допомоги людям, які зазнали впливу значних стресорів. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність. Важливою характеристикою першої психологічної допомоги є її простота. Потреба у першій психологічній допомозі залежить від глибини впливу події на людину. Ступінь впливу зазвичай визначається як незначний, помірний, тяжкий. У більшості випадків перша психологічна допомога надається під час тяжкого впливу психотравмуючої події на особу. Саме оцінка поведінки постраждалого є вирішальною для прийняття рішення про надання першої психологічної допомоги. З цієї точки зору важливим є оцінка станів.
Перша психологічна допомога (далі - ППД) визначає гуманні, підтримуючі заходи реагування на страждання особи, яка може потребувати підтримки.
Знання, які ви сьогодні отримаєте, будуть корисні, щоб упоратися зі стресом власноруч, допомогти своїм близьким пережити ці непрості часи, дати раду неконтрольованим емоціям та допомогти психіці на шляху до зцілення під час воєнного стану.
Тому наші завдання :
- навчитись вчасно визначати ознаки можливих реакцій на травматичні події,
- ознайомитись з простими техніками надання першої психологічної допомоги,
- розібрати можливі ситуації,
- ознайомитись з рекомендаціями та комплексом вправ для саморегуляції.
Під час воєнних дій психіка людини перебуває у постійному напруженні. Реакціями на стресові та травматичні події можуть бути страх, ступор, плач, агресія, почуття провини, апатія та інші. З такими почуттями багато українців просинаються у своїх домівках, підвалах, тимчасових притулках. Навіть, знаходячись в умовній безпеці, через стрічку новин люди кожен день стають очевидцями страшних подій, тож знання першої допрофесійної психологічної допомоги - просто необхідність.
ППД включає такі елементи:
- ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки;
- оцінювання потреб і проблем;
- надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад: їжа, вода, інформація);
- слухання людей, не примушуючи їх говорити;
- розрада та заспокоєння людей;
- надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв'язку із службами та структурами соціальної підтримки;
- захист людини від подальшої шкоди.
Завдання ППД:
- формувати відчуття безпеки, зв'язку з іншими людьми, спокою і надії;
- сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
- зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.
Під час надання ППД необхідно:
- знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;
- поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;
- бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов'язково спитати дозволу);
- показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;
- бути терплячим і спокійним;
- надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: "Я не знаю, але спробую для вас дізнатися";
- надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;
- висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);
- надати людині можливість помовчати.
Під час надання ППД заборонено:
- змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;
- перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);
- торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;
- давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;
- вигадувати того, чого не знаєте;
- використовувати специфічні терміни;
- давати обіцянки;
- переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;
- розповідати про свої власні труднощі;
- думати і діяти так, немов зобов'язані вирішити за іншого всі його проблеми;
- позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;
- описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх "божевільними").
Основи психологічної комунікації:
- пам'ятати і розуміти, що в цьому стані людина є дуже схильною до навіювання та впливу, тому будь-яке слово може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену;
- використовувати принцип "приєднання і ведення": якщо людина сидить, фахівець також сідає; якщо потерпілий рухається - активна психомоторна реакція, то фахівець, "приєднуючись", також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп;
- бути "активною силою", яка повертає людину до ситуації "тут і зараз";
- використовувати фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Нести посил: "Я з Вами, Ви не один. Я можу Вам допомогти";
- обов'язково представитися: "Я (ім'я)";
- сфокусувати потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку (спитавши дозволу). Цим фахівець сприяє поверненню до людини відчуття контролю й активізує здатність відчувати своє тіло;☝використовувати техніку "Три так" для встановлення ефективного контакту: поставити послідовно три прості запитання, на які людина з великою ймовірністю відповідатиме "так";
- поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще;
- уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами;
- зосередитися на досвіді потерпілої людини в подоланні стресових ситуацій, закінчуючи первинну інтервенцію. Звернутися до того, як у минулому вона долала стреси, що саме допомогло їй справлятися;
- надати інформацію про можливі стани після травматичної події, контакти фахівців, до яких людина може звернутися в разі потреби.
Також пропоную опрацювати матеріал таблиці.
Можливі реакції на травматичні події | Ознаки | Способи допомоги, як діяти? |
Страх | Емоційний прояв. Напруга м'язів обличчя; сильне серцебиття; прискорений поверхневий подих; знижений контроль власної поведінки. Заціпеніння або, навпаки, підвищена активність, агресивна поведінка. Людина не контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо. | Покладіть руку людини собі на зап'ястя, щоб вона відчула ваш спокійний пульс. Це буде для неї сигналом: «Я зараз поряд, ти не одна». Вправа дихання по квадрату (https://www.youtube.com/watch?v=mCigVXYXgkA), вправи на заземлення (знайти 5 речей одного кольору, почути 5 звуків, тактильні дії, задіяти нюхові рецептори тощо). |
Ступор | Повне нервове виснаження, відсутність сил для контакту з оточуючим світом, байдужість. Різке зниження або відсутність довільних рухів і мови, відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики), «заціпеніння» у певній позі, стан нерухомості. | Повертати людині відчуття її власного тіла (наприклад, візьміть в долоні її руки, попросіть зігнути пальці, тримайте за плече або стискайте лікті). |
Плач | Вираження емоцій, які переповнюють людину. Людина вже плаче або готова розридатися, тремтять губи. Спостерігається відчуття пригніченості. На відміну від істерики немає порушення у поведінці. | Дайте цій реакції відбутися. Не задавайте питань, не давайте порад. Пам’ятайте, ваше завдання - вислухати, бути просто поруч. |
Істерика | Свідомість (адекватність сприйняття дійсності) зберігається, хоча увага постраждалого прикута до його потреб, відчуттів, переживань, до власного «Я». Надмірне неконтрольоване збудження, зберігається свідомість, безліч рухів, мова емоційно насичена, швидка, ридання, крик. | Спробувати переключити увагу, наприклад, на пляшку холодної води або гарячий чай чи щось інше, що має температуру, відмінну від температури тіла. Запропонувати вмитися холодною водою. Пізніше, коли людина трохи заспокоїться, можна зробити кілька дихальних вправ. |
Паніка | Переживання інтенсивної тривоги, що не прив’язана до певного об’єкту. Неочікуване виникле сильне серцебиття. Біль у грудях (ніби болить серце). Відчуття задухи, кома в горлі. Головокружіння, тремор, озноб. Відчуття нереальності того, що відбувається. | Допоможіть постраждалому переключити свою увагу з тілесних відчуттів на сприйняття оточуючого світу - запропонуйте йому описати те, що він бачить навколо. Допоможіть постраждалому взяти під контроль його дихання. Керуйте: «Вдих-видих». Можна дати паперовий пакет для того, щоб, дихаючи в нього, він візуально міг контролювати процес дихання. |
Агресія | Роздратування, невдоволення, гнів, які особа нездатна стримувати. Агресія, не при-в’язана до конкретного предмету; може бути перенесена на будь-кого чи будь-що. Нанесення оточуючим ударів руками, ногами, використання будь-яких предметів для підвищення «руйнівної сили», неконтрольоване прагнення знищити вщент, нездатність зупинитися. Словесні образи, прискіпливість, лайка, пошук приводу, щоб виплеснути лють. | Дайте людині можливість «випустити пар» (наприклад, фізичні вправи на зняття напруги). Доручіть роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням. Демонструйте доброзичливість, навіть якщо ви не згодні, не обвинувачуйте, не висловлюйтеся з приводу незрозумілих дій. Також можна запропонувати зняти агресію вербальним способом, виговоритися. |
Нервове тремтіння | Реакція організму на зовнішній подразник, неконтрольоване нервове тремтіння всього тіла (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети, запалити сірник тощо). Реакція триває довго (декілька годин), потім настає втома, виснаження. | Запропонуйте вправи для напруження та розслаблення м'язів. Наприклад, прошу уявити, що в кожній руці є половинка лимона, з якої потрібно зробити лимонад, вичавити сік, щосили напруживши м’язи рук. Утримувати напруження одну - дві хвилини, потім розслабити руки.(https://www.youtube.com/watch?v=hguSKqCOJOM) Після завершення реакції потрібно постраждалому дати відпочити, вкласти його спати. Якщо є м’язові болі, то промасажувати м’язи. |
Злість | Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченості. Обличчя людини приймає характерний вираз, який служить для оточуючих попереджувальним знаком. | Дати можливість «випустити пару», допомогти усвідомити свої почуття, проговоривши про це. |
Апатія | Апатія - це зниження емоційної, поведінкової та інтелектуальної активності людини. Байдуже ставлення до навколишнього, млявість, загальмованість, мова повільна, з великими паузами. | Постійно спілкуватися з людиною, втягуючи її в будь-яку спільну діяльність.
|
Стрес | Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію чи подразник ззовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи. | Дихальні техніки, вправи на заземлення, релаксаційні вправи: дихання по квадрату, методика «Контрольоване дихання», методика «Метелик»:https://www.youtube.com/watch?v=XwpzFIkxFAA, техніка «Квітка»:https://www.youtube.com/watch?v=hVTqEEVUZaw. Зберігайте спокій: 3 дихальні техніки для зменшення рівня стресу:https://www.youtube.com/watch?v=g2JZ0hGpDC0 |
Важливо пам'ятати, що у більшості випадків немає прямого зв'язку між особливостями поведінкової дезорганізації та типом особистості або особистісною історією постраждалого. Проте під впливом стресу турботлива людина може стати вербально та фізично агресивною, ображати оточуючих, а дружня - уникати оточуючих, повністю ігнорувати їх присутність тощо. На сьогодні вироблено декілька підходів надання ППД і в більшості з них вона розглядається як втручання, орієнтоване на задоволення потреб, яке не є психотерапією.☝ Під час надання ППД варто неухильно дотримуватися принципу "Не нашкодь".
Те, як діти реагують на труднощі кризи (наприклад, коли вони є свідками руйнувань, поранень чи смерті, страждали від нестачі їжі та води), залежить від віку та рівня розвитку, а також від того, як із ними взаємодіють дорослі. Наприклад, маленькі діти не можуть розуміти все, що відбувається навколо, й особливо потребують підтримки дорослих. Зазвичай діти долають стрес краще, коли поруч є стабільні, спокійні дорослі. Діти та підлітки можуть мати подібні стресові реакції, що й дорослі. Проте у них також можуть проявлятися деякі з таких особливих реакцій на дистрес. У маленьких дітей може проявлятися поведінка, притаманна більш ранньому віку (наприклад, нічний енурез або смоктання пальця), вони можуть чіплятися за дорослого, а також менше грати або повторювати одну і ту саму гру, пов'язану з тривожними подіями.
Діти шкільного віку можуть вважати, що саме вони спричинили погані речі, у них можуть розвинутися нові страхи, вони можуть стати менш привітними, почуватися самотньо або занадто перейматися захистом чи порятунком людей в умовах кризи.
Підлітки можуть "нічого не відчувати", вважати, що відрізняються від своїх друзів, або дистанціюватися від них, або можуть демонструвати проблемну поведінку та негативне ставлення. Члени сім'ї та батьки - важливе джерело захисту та емоційної підтримки для дітей. Діти, розлучені із своїми батьками під час кризової події, можуть опинитися у незнайомому місці та в оточенні незнайомих людей. Вони можуть бути налякані й не здатними правильно оцінити ризик і небезпеку навколо. Важливим першим кроком є возз'єднання загублених дітей, зокрема й підлітків, із їхніми сім'ями або батьками. Не намагайтесь зробити це самостійно. Якщо ви припуститеся помилки, це тільки погіршить стан дитини. Натомість спробуйте негайно зв'язатися із службою із захисту дітей, яка може розпочати процес реєстрації дитини та забезпечить їй необхідний догляд. Якщо діти перебувають із своїми батьками, надавайте батькам допомогу з догляду за дітьми.
Особи з хронічними захворюваннями, обмеженими фізичними або психічними можливостями (в тому числі з тяжкими психічними розладами),а також люди похилого віку можуть потребувати спеціальної допомоги.
Допомога людям із хронічними захворюваннями чи інвалідністю:
- допоможіть дістатися безпечного місця;
- допоможіть задовольнити базові потреби (наприклад: можливість поїсти, попити, отримати чисту воду, доглядати за собою, побудувати тимчасове житло із матеріалів, що надаються гуманітарними організаціями);
- розпитайте людину про її захворювання, чи приймає вона постійно якісь ліки. Спробуйте допомогти їй дістати ці ліки або отримати доступ до закладів охорони здоров’я, якщо вони є;
- залишайтеся поруч з людиною, а якщо вам треба піти, переконайтеся, що поруч є хтось, хто їй допоможе.
- Подумайте про можливість направити цю людину до організації з питань захисту або іншої служби підтримки, яка зможе надавати їй необхідну допомогу довгостроково.
- Проінформуйте їх, як вони можуть отримати доступ до наявних послуг.
Про методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій»:https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/86227/
Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час та після завершення воєнних дій:https://www.youtube.com/watch?v=CRG9hBZY3G0
Перша психологічна допомога: кому, коли і як:https://www.youtube.com/watch?v=pAIZYODWtG4
Коментарі
Дописати коментар