Основи виживання. Обладнання житла, укриття, харчування, охорони у екстремальних ситуаціях.

Добрий день!

Тема заняття: "Основи виживання. Обладнання житла, укриття, харчування, охорони у екстремальних ситуаціях."

Сьогодні перед людством стоїть ряд глобальних проблем, від розв'язання яких залежить збереження і розвиток цивілізації, це проблеми, що стосуються всього людства. Адже щодня у світі відбуваються тисячі подій, які порушують спокій людей, призводять до їх загибелі або значних матеріальних втрат.
В засобах масової інформації ми зазвичай привертаємо увагу громадськості до НС. Випуски новин рясніють сюжетами: щось вибухнуло, спалахнуло, взяли в заручники, десь сталось цунамі чи виверження вулканів, в якісь країні внаслідок протесту змінився уряд, було застосовано бактеріологічну зброю тощо.
Для запобігання НС та захисту населення під час них в Україні створено Єдину державну систему цивільного захисту населення. До основних способів захисту населення належать: оповіщення населення про НС та евакуація, використання індивідуальних засобів захисту, розташування людей спорудах та сховищах.

Пропоную ознайомитись з інформацією для набуття корисних навичок, якщо ви опинились у НС:

ОРІЄНТУВАННЯ

Вміння орієнтуватись на місцевості і в часі має велике значення під час виживання. Орієнтування на місцевості і в часі може здійснюватися за допомогою годинника, карти та компаса і, як правило, не викликає труднощів. Однак, як свідчить досвід, у ситуації,

яка пов’язана із виживанням, можна діяти взагалі без засобів навігації. Тому ми повинні знати і

вміти використовувати способи і прийоми орієнтування без карти, компаса і годинника.

Розглянемо основні найпростіші способи орієнтування на місцевості, які можуть бути використані у ситуації, яка пов’язані із виживанням.

Орієнтування за компасом. Найчастіше використовується компас системи Андріанова та спортивні компаси різного типу.

У деяких випадках компас можна виготовити самостійно. В якості підручних матеріалів для виготовлення компаса можна використати невеликий відрізок дроту з чорних металів. Найкращим варіантом буде використання швацької голки. Необхідно намагнітити один кінець, а для цього голку (відрізок дроту) потерти о шовкову тканину, волосся або провести вздовж магніта в одному напрямку. Після цього підвісити голку на нитці таким чином, щоб вона знаходилась у рівновазі. На нитці, яка буде використовуватись, не повинно бути вузлів і перекручень. Можна розмістити голку на воді. Для цього необхідно акуратно покласти її на поверхню. Якщо голка тоне, можна увіткнути її у соломинку, покласти на лист або клаптик паперу. В якості ємності з водою можна використовувати будь-яку неметалеву ємність. Напрямок на північ буде визначати заряджений кінець голки. Необхідно пам’ятати, що намагнічування голки з часом зменшується, тому цей процес необхідно регулярно повторювати.

Орієнтування за рухом Сонця. На рівній горизонтальній площадці вертикально встановити гномон. В якості гномона можна використати палку, ніж, дерево або будь-який інший зручний предмет. Відмітити камінцем або кілком верхній кінець тіні. Не менше ніж через 15 хвилин відмітити новий кінець тіні. При з'єднанні точок визначається напрямок схід – захід. Напрямок на захід – за рухом сонця. Напрямок північ – південь буде перпендикулярним цій лінії. На широтах нашої країни точні відомості цим способом можна отримувати тільки в період квітня-травня і вересня-жовтня.

Орієнтування за Сонцем і годинником. Утримуючи годинник на долоні й обертаючи його у горизонтальній площині, спрямувати годинникову стрілку на Сонце. Хвилинна і секундна стрілки не використовуються, тому на них увагу не звертати. Бісектриса кута між годинниковою стрілкою і цифрою 1 на циферблаті вкаже приблизний напрямок на південь, а у протилежному напрямку – приблизно на північ. До полудня південь буде праворуч від Сонця, а після полудня – ліворуч. Цей спосіб дозволяє отримати більш точні дані у північних широтах та зимою. Влітку й особливо у південних широтах помилка у визначенні сторін горизонту може досягати 25о . Орієнтування за Місяцем і годинником. Цей спосіб використовується тільки у фазі повного Місяця і повністю подібний до визначення сторін горизонту за допомогою Сонця і годинника.

Орієнтування за Полярною зіркою. Необхідно знайти сузір'я Великої Ведмедиці. Видимий відрізок від двох крайніх зірок α і β ковша сузір'я Великої Ведмедиці відкласти вверх п'ять разів на прямій, яка проходить через ці зірки. Лінія перетнеться з останньою зіркою сузір'я Малої Ведмедиці – вона і буде Полярною зіркою, яка завжди знаходиться у північному напрямку.

Орієнтування за Місяцем. Коли Місяць знаходиться у фазі молодого або старого місяця, необхідно уявно з'єднати «роги» Місяця прямою лінією і продовжити її до горизонту, точка перетину буде приблизно вказувати на південь.

Орієнтування за рослинами. Мохи та лишайники на корі дерев розміщуються переважно на північному боці. Необхідно порівняти розміщення моху на декількох деревах та визначити напрямок південь – північ. Для орієнтування можна використовувати також старі дерев’яні споруди, великі камені, скелі тощо. Кора дерев звичайно з північного боку грубіше та темніше, ніж з південного. Особливо яскраво ця ознака виявляється на березі. Для визначення напрямку північ – південь необхідно також порівняти вигляд кори декількох дерев. У дощову погоду стовбури сосни звичайно чорніють із північного боку, що обумовлено наявністю вторинної кори, яка утворюється раніше на тіньовому боці. Така кора під час дощу набухає і темніє. У спекотну погоду на стовбурах сосен та ялин з південного боку виділяється більше смоли, ніж з північного. Трава весною більш густіша на південному боці прогалини, ніж на північному. Літом біля окремих пнів, дерев, великих каменів трава гуще з південного боку, а з північного довше

зберігається свіжою у спекотну погоду.

Дії під час руху о незнайомій місцевості.

Усі члени групи повинні дотримуватись заходів маскування, а саме: не створювати шуму, не розмовляти, не використовувати засоби освітлення. Для збереження і відновлення фізичних сил у ході пересування призначаються малі та великі привали і місця денного (нічного) відпочинку, які вибираються в закритих місцях, поблизу джерел з водою і забезпечують добре маскування, спостереження і можливість організації охорони. Перший малий привал тривалістю 10 хв доцільно призначати через перших 15-20 хв руху, виключно для усунення незручностей у припасуванні одягу, екіпірування і спорядження, які виявляться за цей час. Інші малі привали, як правило, призначаються через кожних 50 хв руху тривалістю 5-10 хв. Однак, в залежності від фізичного стану людей, рівня навантаження і загальної обстановки привали можна робити частіше або рідше. При організації пересування старший групи намічає і вивчає маршрут руху; визначає довжину ділянок переходів і час, який потрібен на їх подолання, намічає місця привалів і відпочинку; визначає похідний порядок; призначає місця збору; визначає сигнали управління; ставить завдання на переміщення. Перед тим як приступати до організації пересування, старший групи повинен встановити точне поточне місцезнаходження і визначитись, куди і коли необхідно прибути.

ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Організм людини на 65% відсотків складається з води. Вода входить до складу тканей, без неї неможливе нормальне функціонування організму, здійснення процесів обміну, підтримання теплового балансу, видалення продуктів метаболізму тощо. Зменшення кількості рідини в організмі всього на декілька відсотків призводить до порушення його життєдіяльності.

Втрата організмом великої кількості води небезпечна для життя людини. У районах із спекотним кліматом без води людина може загинути через 5-7 діб, а без їжі, якщо є вода, може жити тривалий час. Навіть у районах із холодним кліматом для зберігання нормальної життєдіяльності організму людині необхідно 1,5-2,5 л води на добу.

Основними заходами щодо водозабезпечення і вживання води в умовах автономних дій будуть наступні:

 постійний пошук води;

 зменшення вживання їжі до мінімуму при обмежених запасах води;

 обов’язкове очищення і знезаражування води, яка добувається із

стійних та слаботекучих водоймищ;

 зменшення потовиділення в умовах спекотного клімату;

 раціональне використання запасів води, пиття її тільки малими порціями;

 вживання води без обмежень, якщо є джерела води.

Запаси прісної води можна поповнювати шляхом збирання роси у нічній час або води під час дощу.

☝Перевірку якості води можна здійснити простим і старим козацьким способом: необхідно набрати воду у ємність (кружку, казанок) і плюнути. Якщо слина розійдеться і розчиниться, таку воду можна пити. Якщо слина застоїться, воду вживати не можна.

Фільтрування води можна застосовувати як після відстоювання, так і без нього, але при цьому якість води буде гіршою, а фільтри – скоріше забруднюватись. Фільтр нескладно виготовити з підручних матеріалів. Для корпуса фільтра можна використати водонепроникні діжки, баки, ящики, тканину. В якості фільтрувальних матеріалів використовують річковий пісок 0,5-3 мм, деревне вугілля такого ж розміру, тканина, деревні опилки, вата, трава. Якщо є відповідні підручні матеріали, для створення фільтра необхідно 1-1,5 години. Для освітлення мутної, але без забарвлення, води використовують пісочні і тканинні фільтри, а для освітлення мутної і забарвленої води – пісочно-вугільні і тканинновугільні. Фільтрування води через вугілля вивільняє її від запаху, багатьох отруйних речовин. Опилки застосовують, якщо не має піску та вугілля, а також якщо вони більш доступі. Вода, яка освітлена за допомогою фільтрів із підручних матеріалів, перед вживанням обов’язково повинна бути знезаражена! Знезараження води в польових умовах можна здійснювати кип’ятінням, методом сонячної дезінфекції і застосуванням різних хімічних речовин. Кип'ятіння – найпростіший і найнадійніший спосіб знезаражування води. Воду необхідно безперервно кип'ятити не менше 8-10 хв.

ДОБУВАННЯ І ПІДТРИМУВАННЯ ВОГНЮ

У ситуації, яка пов’язана із виживанням, людина завжди буде мати потребу у вогні. В умовах теплого клімату він потрібен для приготування їжі і кип’ятіння води, у північних умовах і умовах високогір’я – для обігріву і сушіння одягу. Крім цього, вогонь можна використати для подавання сигналів біди.

Для добування вогню і розпалення багаття необхідні: трут, розтопка і паливо. Трут – будь-який матеріал з низькою температурою загоряння. В якості трута можна використати березову кору, суху траву, тонкі деревні стружки і тріски, пух птиці, тонкий м'ятий папір і вату. Трут завжди необхідно мати з собою і зберігати у водостійкій упаковці. Розтопка – матеріал з більш високою температурою загоряння, який використовується для того, щоб від тліючого трута підпалити більш масивне паливо, яке важче запалюється. Розтопкою можуть бути тріски, тонкі сухі прутики м'яких порід дерев, хвойні голки, сухе листя, сухе дерево, яке просочене легкозаймистими рідинами (бензин, спирт тощо). Паливо – основний матеріал, який згоряє у багатті. Найкращим паливом для багаття є добре висушені дрова, наприклад, нарубані з внутрішньої частини дерева, яке впало, а також товсті сухі гілки. Дрова, які нарубані з щойно повалених дерев, можна використовувати у сполученні із сухими дровами. Через відсутність дерев у якості палива можна використовувати великі пучки трави, сухі рослини, сухі екскременти тварин або торф. Якщо немає сухих дров і інструментів для їх заготівлі у лісі багаття можна розпалити під сухим пнем, який буде довго тліти і є придатним для довготривалого обігріву. В якості палива можна використовувати торф’яний дерен, який нарізається невеликими шматками; суху траву, яка обов’язково зв’язується у купки; шматки тканини, гуми, паливні та мастильні матеріали, сухі екскременти тварин та інші горючі матеріали.

ВИКОРИСТАННЯ В ЇЖУ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Відомо, що людина протягом тривалого часу може обходитись без їжі, зберігаючи фізичну і психічну активність на достатньому рівні. Нестача або повна відсутність їжі не є настільки критичною, як нестача води. В умовах відсутності їжі пристосувальні реакції організму виявляються, в першу чергу, у скороченні енерговитрат, зниженні інтенсивності обміну речовин. При голоді організм після відповідної перебудови починає витрачати власні внутрішні жирові запаси, які в організмі дуже значні. Так, доросла здорова людина при вазі 70 кг має близько 15 кг жирової клітковини. Перед тим як загинути, організм може використати близько 40-45% цих запасів. Жирових запасів повинно вистачити приблизно на 37-42 доби повного голодування у стані спокою. З початком дій у автономних умовах необхідно зібрати всі наявні продукти і ретельно розсортувати. При цьому необхідно враховувати вид продукту, його стан, якість упаковки, термін придатності тощо.

Із всієї різноманітності дарів природи, які використовуються в їжу, можна виділити наступні основні групи: 126  м'ясо тварин;  м'ясо та яйця птахів;  риба та інші представники морського (річкового) тваринного світу;  їстівні рослини

Із всього різноманіття їстівних рослин можна умовно визначити декілька груп, взявши за основу класифікації ті частини рослин, які використовують в їжу. До таких груп рослинної їжі відносяться:  овочі, клубні і коріння;  злаки і трави;  фрукти, плоди й ягоди;  горіхи і жолуді;  гриби і лишайники;  водорості.

ОБЛАДНАННЯ УКРИТТЯ І ВІДПОЧИНОК

Перебування людини у ситуації, яка пов’язана із виживанням, супроводжується значним фізичним і психологічним навантаженням. Тому періодичний відпочинок дозволить зберегти сили і бути готовим до подальших активних дій.

Місце для розміщення призначене для безпосереднього розміщення людей на відпочинок, приготування і прийому їжі. Воно повинно забезпечувати максимальну зручність і комфортність, захист від несприятливих кліматичних умов, а також можливість його раптового покидання у короткий термін.

Місце, яке вибране для встановлення намету (навісу), спочатку відчищається від купин, каменів та шишок. Площадка повинна бути такою, щоб на ній не збиралась вода. Для нормального відпочинку важливо, щоб площадка була горизонтальною. У гірській місцевості для цього зрізують з частини площадки дерен або викладають її пласким камінням. Якщо такого зробити не можна, розташування людей на площадці здійснюється таким чином, щоб голова була вище ніг.

Забезпечення безпеки відпочинку здійснюється шляхом виставлення безпосередньої охорони, які займають позиції в місцях, що забезпечують найкраще спостереження за місцевістю.