Успішне спілкування-успішне майбутнє. Я серед людей: навички ефективної комунікації.
Добрий день!
Тема заняття:
"Успішне спілкування-успішне майбутнє. Я серед людей: навички ефективної комунікації."
"Для успіху в житті вміння спілкуватися з людьми набагато важливіше за наявність таланту"
Джон Леббок, британський енциклопедист, політик
Спілкування (комунікація) – процес обміну думками, почуттями, враженнями, загалом – повідомленнями.
Уміння ефективно спілкуватися – один із найголовніших чинників успіху в будь-якій сфері сучасного життя. Побудувати кар'єру, завести надійних друзів, влаштувати своє особисте життя, домогтися успіху і визнання неможливо без уміння ефективного спілкування. Комунікативна компетентність є надійним фундаментом здорових міжособистісних стосунків і професійного успіху. Вдосконалення навичок міжособистісного спілкування може відкрити перед людиною нові можливості. Коли ми правильно і точно висловлюємо свої думки, наша позиція стає зрозумілою іншим людям. Тому, ймовірніше, що нам вдається досягти взаєморозуміння.
Функції комунікації
Комунікація виконує кілька важливих функцій для життя людей, зокрема, такі:
- Задоволення потреби у спілкуванні. Всі люди – соціальні істоти. Ми маємо потребу в інших людях так само, як у їжі, воді, даху над головою. Двоє людей можуть годинами обговорювати різні дрібниці, про які з часом навіть не згадають. Вони просто задовольняли базову потребу в людському спілкуванні.
- Уточнення уявлення про себе. За допомогою комунікації ми дізнаємося, якими ми є та як люди реагують на нашу поведінку.
- Демонстрування поваги до іншого. Зустрівши знайому людину, ми говоримо: «Як справи?», «Що нового?», «Привіт!» тощо. В такий спосіб ми показуємо, що вирізняємо цю людину з-поміж інших, тобто демонструємо повагу. Якщо нічого не говорити – ризикуємо заслужити репутацію зверхньої і нетактовної людини.
- Розбудова стосунків. Через спілкування ми не тільки знайомимося з іншими людьми, а і, що найважливіше, встановлюємо стосунки, які можуть розвиватись і поглиблюватись, або псуватись і заморожуватись.
- Обмін інформацією. Частину інформації ми отримуємо через спостереження, читання, перегляд телевізора. Іншу частину – через пряме спілкування з людьми. Коли ми вирішуємо, що вдягнути або за кого голосувати на виборах, ми радимося з навколишніми. У таких випадках відбувається обмін повідомленнями, що включає передачу й отримання інформації.
- Вплив на інших. Навряд чи знайдеться хоча б один день, коли б ми не спробували вплинути на чиюсь поведінку – переконати друзів сходити в конкретний ресторан, змусити чоловіка кинути палити або умовити викладача поставити вам кращу оцінку.
Вербальне і невербальне спілкування
Люди можуть передавати свої повідомлення словами, тобто вербально (усно або письмово) і без слів – невербально (за допомогою інтонації, сили голосу, темпу вимови, а також міміки, жестів, положення тіла).
- Вербальна комунікація – процес двостороннього мовного обміну інформацією. Мова – це сукупність слів і систем для їх використання, загальних для людей одного і того самого мовного співтовариства.
- Невербальна комунікація – обмін невербальними сигналами, що супроводжують мовні повідомлення. Зазвичай невербальні сигнали (засоби) однаково інтерпретуються в цій культурі або цьому мовному співтоваристві.
До невербальних засобів спілкування належать: міміка обличчя, пози, жести, рухи, а також так звана парамова – невербальне звучання повідомлень, манера передачі інформації. Наприклад, коли ми хочемо ефектно завершити промову або підкреслити значення своїх слів, ми доповнюємо наше словесне повідомлення інтонацією: надаємо своєму голосові певної висоти, гучності, темпу і тембру.
Ефективна комунікація – це обмін повідомленнями, під час якої співрозмовники демонструють взаємоповагу, і той, хто слухає, сприймає з повідомлення саме те, що має на увазі мовець.
Бар’єри у спілкуванні
Ми часто ображаємося, якщо хтось не розуміє наших бажань або мотивів наших вчинків. Проте насправді дві людини можуть подивитися той самий фільм, прочитати ту саму книжку й отримати від них протилежні враження. Якщо вони сперечаються між собою, то роблять це тому, що їхні внутрішні моделі реальності не зовсім однакові.
Складники активного слухання
Активне слухання – неодмінна умова ефективної комунікації. Активне слухання як основа ефективної комунікації для дітей допомагає зрозуміти, оцінити й запам'ятати інформацію, отриману від співрозмовника. Це дозволяє стимулювати співрозмовника до відповідей, керувати ходом розмови, полегшувати розуміння й правильне тлумачення отриманої інформації. Воно включає в себе зосередження, розуміння, запам'ятовування і критичний аналіз.
Зосередження – це зосередження уваги на тому, що і як повідомляють одне одному співрозмовники. Здатність зосереджуватися можна посилити, якщо переключатися з ролі мовця на роль слухача. При цьому потрібно дослухати співрозмовника до кінця, перш ніж відповісти. Також важливо підтримувати зоровий контакт, демонструвати свою зацікавленість словами, виразом обличчя, інтонацією, показувати це мімікою, жестами (наприклад, нахилитися до співрозмовника, торкнутися його руки). треба дотримуватися комфортної дистанції, не порушуючи особистого простору співрозмовника.
Розуміння – процес розшифрування повідомлень, тобто усвідомлення їх смислу. Розуміння потребує емпатії – здатності розпізнавання або переживання почуттів, думок і прагнень іншої людини. Активно слухати означає намагатися краще зрозуміти співрозмовника. Для цього використовують уточнювальні запитання і парафрази – переказ суті почутого своїми словами, наприклад «Чи правильно я зрозумів, що ...?»
Запам'ятовування – це процес накопичення отриманих від співрозмовника даних для подальшого їх відтворення. Часто ми майже відразу забуваємо почуту інформацію (наприклад, ім'я людини, з якою щойно познайомилися). Запам'ятовування поліпшується при повторенні інформації, використанні мнемонічних прийомів і якщо це можливо) складанні нотаток.
Критичний аналіз – це процес відокремлення фактів від суджень, оцінка обґрунтованості зроблених суджень і висновків. Факт – це перевірене твердження; висновок – це умовивід з кількох вихідних суджень (посилок) через встановлення логічного зв'язку між ними. Критично мислити означає вміння ставити й отримувати відповіді на такі запитання: чи грунтується висновок на визнаних фактах? чи висновок логічно обґрунтований? чи часом нема достовірної інформації, що ставить під сумнів логічність висновків?
Поради для ефективного спілкування
- Спілкування неможливе без встановлення контакту зі співрозмовником. Для цього продемонструйте співрозмовникові зацікавленість і готовність до розмови виразом обличчя і положенням тіла.
- Слухайте активно: подавайте співрозмовникові сигнали, що ви слухаєте його уважно і намагаєтеся зрозуміти. Для цього час від часу повторюйте своїми словами найбільш важливі висловлювання співрозмовника. Робіть це з позитивною або питальною інтонацією, робіть короткі зауваження на кшталт: «так, розумію», «точно», «цікаво», «чудово».
- Будьте спостережливими, уважно стежте за емоціями, настроєм співрозмовника.
- Не перебивайте співрозмовника, дайте йому можливість висловити свою думку до кінця. Саме думку, а не фразу чи пропозицію.
- Щоб співрозмовник правильно зрозумів вашу основну думку, не захоплюйтеся загальними словами або занадто довгими фразами. Що конкретніше буде висловлена ідея, то простіше іншій людині зрозуміти її.
- Говоріть достатньо голосно і чітко (це додає вашій мові впевненості).
- Під час розмови підтримуйте зоровий контакт зі співрозмовником, використовуйте адекватні невербальні сигнали, які можуть сказати співрозмовникові більше, ніж слова (жести, рухи, вираз обличчя, міміку тощо).
Вирішення конфліктів
Багато стосунків зазнають краху, коли справа стосується вирішення конфліктів. Дуже зручно конфлікти не вирішувати, а просто відходити від них, звинувачуючи іншого. Нікому не подобається відчувати біль та гнів, який може вийте назовні під час розмови.
Проте, однією з найголовніших навичок спілкування є контролювання емоцій. Аби розв’язати конфліктну ситуацію від людини вимагається вести розмову спокійно, поважаючи й враховуючи потреби й іншої сторони. Таким чином ви можете донести свою позицію, бувши впевненими, що вас почують.
Візьміть на озброєння ці поради:
- намагайтесь спокійно реагувати на випади співрозмовника;
- поважайте думку іншої людини;
- знаходьте компроміс у проблемній ситуації.
Будьте собою
Намагаючись привернути увагу усіх присутніх, деякі люди часто забувають про те, ким вони є насправді. Уважному співрозмовнику дуже легко запідозрити нещирість та невпевненість такої поведінки. Чи варто говорити про те, що й задоволення від розмови жодна сторона не отримає. Та й навряд чи з такою людиною виникне бажання спілкуватися в майбутньому.
Бути собою в деяких ситуаціях не так вже й просто, але можливо.
Візьміть на озброєння ці поради:
- визначте те, що ви найбільше в собі цінуєте;
- діліться своїм досвідом під час розмови;
- не бійтеся показати співрозмовникам свої недоліки.
Емоційний інтелект
Емоційний інтелект – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття людей. Вміння зчитувати емоції іншої людини відіграє одну з головних ролей у побудові гарної розмови. Бачачи настрій співрозмовника, ви зможете правильно налаштувати тон та підібрати слова під час бесіди. Головне, вчасно реагувати на знаки мови тіла.
Візьміть на озброєння ці поради:
- тренуйте свій емоційний інтелект намагаючись помічати невербальні сигнали від інших;
- прагніть зрозуміти значення виражених емоцій (хвилювання, гнів, смуток).
Дзеркальне зображення
Копіювання міміки та жестів відбувається неконтрольовано завдяки спеціальним нейронам у головному мозку. Розмовляючи, наприклад, з другом, ви мимоволі починаєте робите ті ж самі рухи, що й він. Така поведінка, як показують дослідження, викликає до співрозмовника більшу довіру та співпереживання, допомагає налаштувати швидше зв’язок.
Візьміть на озброєння ці поради:
- використовуйте ефект дзеркала під час розмови, проте не часто;
- зверніть увагу як на це реагує ваш співрозмовник.
Маленька розмова
На вечірках чи неформальних зустрічах ми часто стикаємося з моментами, коли потрібно, наприклад, познайомитися з людиною й зав’язати з нею розмову. Маленька розмова ні до чого не зобов’язує, бо це просто прояв ввічливості до іншої людини. Хоча, саме вона задасть тон вашій наступній зустрічі.
Візьміть на озброєння ці поради:
- майте в запасі декілька тем для такої розмови;
- залишайтеся собою, навіть коли розмова недовготривала.
Чіткість та обізнаність
Намагайтеся заздалегідь підготуватися до виступу чи дискусії. Ваші слова повинні бути чіткими, а промова логічно побудованою. Для того, щоб вас зрозуміли, вживайте ті поняття, які будуть зрозумілі усім присутнім. Аби зацікавити присутніх, дивіться їм в очі, наче переймаєтесь думкою кожного.
Візьміть на озброєння ці поради:
- уникайте жаргонізмів та лайливих слів;
- чим більше ви знайомі з темою розмови, тим впевненішими себе почуваєте;
- слухачам буде цікаво, якщо вам самим цікаво розповідати.
Як стати зацікавленим слухачем
- Повністю зосередьтеся на співрозмовнику. Ви не зможете зацікавлено слухати, якщо постійно перевірятимете телефон або думатимете про щось інше. Вам потрібно залишатися зосередженим на тому, що відбувається в даний момент, щоб вловити тонкі нюанси і важливі невербальні сигнали в розмові. Якщо вам важко зосередитися на деяких співрозмовниках, спробуйте повторювати їхні слова подумки – це посилить їхнє повідомлення і допоможе вам залишатися зосередженим.
- Надавайте перевагу правому вуху. Як би дивно це не звучало, але ліва сторона мозку містить основні центри обробки як для розуміння мови, так і для емоцій. Оскільки ліва частина мозку пов’язана з правою стороною тіла, існує думка, що увага до правого вуха може допомогти вам краще розпізнавати емоційні нюанси того, що говорить співрозмовник.3
- Не перебивайте співрозмовника і не намагайтеся перевести розмову на свої проблеми. Уникайте фраз на кшталт: “Якщо ти думаєш, що це погано, дозволь мені розповісти, що сталося зі мною”. Слухати — це не те саме, що чекати своєї черги говорити. Ви не можете зосередитися на тому, що хтось говорить, якщо ви формуєте те, що збираєтеся сказати далі. Часто співрозмовник може прочитати вираз вашого обличчя і зрозуміти, що ви думками десь в іншому місці.
- Показуйте свою зацікавленість у тому, що говорять. Час від часу кивайте, посміхайтеся співрозмовнику і переконайтеся, що ваша поза відкрита і приваблива. Заохочуйте співрозмовника продовжувати невеликими словесними коментарями на кшталт “так” або “ага”.
- Намагайтеся відкинути судження. Для того, щоб ефективно спілкуватися з кимось, вам не обов’язково любити його або погоджуватися з його ідеями, цінностями чи думками. Однак, щоб повністю зрозуміти співрозмовника, вам потрібно відкласти вбік свої судження, утриматися від звинувачень і критики.
- Надавайте зворотній зв’язок. Якщо здається, що ви не розумієте один одного, перефразуйте сказане. “Те, що я чую, це” або “Звучить так, як ви говорите” – чудові способи віддзеркалити сказане. Не повторюйте дослівно те, що сказав спікер – це буде виглядати нещирим або нерозумним. Натомість висловлюйте те, що слова спікера означають для вас. Ставте запитання, щоб прояснити певні моменти: “Що ви маєте на увазі, коли говорите…” або “Це те, що ви мали на увазі?”
- Чуйте емоції, які стоять за словами. Саме високі частоти людської мови передають емоції. Існує думка, що ви можете стати більш налаштованими на ці частоти — а отже, краще розуміти, що насправді говорять інші — тренуючи крихітні м’язи вашого середнього вуха. Ви можете робити це, співаючи, граючи на духовому інструменті або слухаючи певні види високочастотної музики (наприклад, симфонію Моцарта або скрипковий концерт, а не низькочастотний рок, поп-музику чи хіп-хоп)
Аби стати гарним співрозмовником, потрібно вчитися. Можливо, спочатку вам буде ніяково, проте згодом ви помітите позитивні результати ваших намагань.
Браян Трейсі, мотиваційний оратор та автор ідей з саморозвитку, сказав так:
«Спілкування – це навичка, якої можна навчитися. Це як кататися на велосипеді чи набирати текст. Якщо у вас виникне бажання працювати над цим, то ви зможете досить швидко покращити якість кожної сфери свого життя».
Коментарі
Дописати коментар