Травматичний шок. Зміст медичної аптечки.

Добрий день!

Тема заняття: "Травматичний шок. Зміст медичної аптечки."

Травматичний шок – це викликаний травмою (вогнепальним пораненням) тяжкий стан, що супроводжується вираженими порушеннями функцій життєво важливих органів, передусім кровообігу і дихання. Травматичний шок найчастіше виникає внаслідок великих та комбінованих пошкоджень із крововтратою. У разі комбінації поранення кісток і органів черевної порожнини травматичний шок розвивається у 80-100% постраждалих. При пораненнях і ушкодженнях тазу крововтрата досягає 2,5 л, при ушкодженнях кінцівок – до 2 л. Саме втрата великих об’ємів крові і сильне больове подразнення є основними факторами, що викликають шок.

Розвитку травматичного шоку сприяють нервова та фізична втома, переляк, охолодження, наявність хронічних захворювань (туберкульозу, хвороби серця, обміну речовин тощо). Шок часто спостерігається у дітей, які погано переносять крововтрату, та літніх людей, які дуже чутливі до больових подразнень.

Шок може виникнути одразу після травми, але можливий і пізній шок – через 2-4 години, частіше за все внаслідок неповного проведення протишокових заходів та його профілактики.

Клінічна картина

В перебігу травматичного шоку є дві фази.

Перша фаза – еректильна, виникає у момент травмування. Внаслідок надходження больових імпульсів від зони ураження виникає різке збудження нервової системи, підвищується обмін речовин, у крові збільшується вміст адреналіну, прискорюється дихання, спостерігається спазм кровоносних судин, посилюється діяльність ендокринних залоз (гіпофіза, надниркових залоз). Ця фаза шоку дуже короткочасна і проявляється вираженим психомоторним збудженням.

Згодом захисні властивості організму виснажуються, компенсаторні можливості згасають і розвивається друга фаза – торпідна (фаза загальмованості). В цій фазі виникає пригнічення діяльності нервової системи, серця, легенів, печінки, нирок. Токсичні речовини, що накопичуються у крові, викликають параліч судин та капілярів. Знижується артеріальний тиск (АТ), надходження крові до органів різко зменшується, посилюється кисневе голодування. Все це дуже швидко може призвести до загибелі нервових клітин та смерті постраждалого.

Залежно від тяжкості перебігу торпідна фаза шоку поділяється на чотири ступеня.

Шок І ступеня (легкий). Постраждалий блідий, свідомість ясна, іноді спостерігається легка загальмованість, рефлекси знижені. Пульс прискорений, 90-100 на хвилину, систолічний АТ не нижче 100 мм рт. ст.
Шок ІІ ступеня (середньої тяжкості). Виражена загальмованість, млявість, шкіра та слизові оболонки бліді, акроціаноз. Шкіра вкрита липким потом, дихання прискорене та поверхневе. Зіниці розширені. Пульс 120-140 на хвилину, систолічний АТ дорівнює 80-70 мм рт. ст.
Шок ІІІ ступеня (тяжкий). Стан постраждалого тяжкий, свідомість збережена, але оточуючих він не впізнає, на больові подразнення не реагує. Шкіра землисто-сірого кольору, вкрита холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа та кінчиків пальців. Пульс ниткоподібний, 140-160 на хвилину, АТ знижується до 70 мм рт. ст. і нижче. Дихання поверхневе, часте, іноді уповільнене. Можуть спостерігатися блювання, мимовільні сечовиділення та дефекація.
Шок IV ступеня (преагонія або агонія). Свідомість відсутня. Пульс та АТ не визначаються. Тони серця приглушені. Дихання агональне, за типом ковтання повітря.

Принципи надання медичної допомоги постраждалим у стані травматичного шоку на етапах медичної евакуації

Перша медична допомога надається на місці катастрофи або на полі бою у вигляді само- та взаємодопомоги. Першу медичну допомогу у військово-польових умовах може надавати санітар або санітар-інструктор. Необхідно зупинити зовнішню кровотечу за допомогою здавлюючої пов’язки або джгута, виконати знеболення, іммобілізацію травмованої кінцівки підручними засобами, накласти асептичні пов’язки на відкриті рани та місця опіків.

Долікарська допомога надається фельдшером, який контролює правильність проведених заходів та усуває наявні недоліки.

Доцільно послідовно виконати такі дії:

зупинити кровотечу шляхом накладання джгута, стискуючої пов’язки, тампонади рани тощо. У разі підозри на внутрішню кровотечу – холод на уражену ділянку;
забезпечити прохідність дихальних шляхів (видалити сторонні тіла з верхніх дихальних шляхів, надати потерпілому положення, що виключає попадання в дихальні шляхи вмісту шлунка);
знеболити: ввести хворому анальгетики (ненаркотичні, а при тяжкому пораненні – наркотичні); ушкодженій кінцівці надати положення, при якому створюється менше умов для посилення болю; провести надійну іммобілізацію ушкодженої частини тіла. За відсутності або недостатній ефективності знеболювальних засобів постраждалому можна дати випити небагато алкоголю: 30-50 мл спирту, 100-150 мл горілки або коньяку, 200-300 мл вина (про це потрібно повідомити співробітників швидкої допомоги або стаціонару, куди буде доправлений постраждалий);
у разі наявності пошкоджень на тілі потрібно провести заходи з профілактики ускладнень: закрити наявні рани первинною пов’язкою, виконати транспортну іммобілізацію у випадках переломів або великих пошкоджень тканин;
зігріти потерпілого – укутати теплими речами, щоб уникнути переохолодження, яке є додатковим шокогенним фактором. Особливо важливо про це пам’ятати у холодну пору року і при наданні допомоги дітям;
потерпілому у свідомості, якщо у нього виключена травма черевної порожнини, можна дати гарячий солодкий чай, рясне пиття (1/2 чайної ложки питної соди і 1 чайну ложку кухонної солі на 1 л води);
дуже важливо створити обстановку психологічного комфорту – пораненого необхідно заспокоїти, вселити впевненість у сприятливому перебігу подій.

☝Дії, які повинні бути виключені при травматичному шоку:

постраждалого не можна залишати самого;
не можна без гострої необхідності переносити потерпілого. Якщо це все-таки є необхідним заходом, то діяти потрібно вкрай обережно – це дасть змогу виключити додаткове травмування і погіршення загального стану пацієнта;
не можна витягати з рани осколки, ніж та інші предмети – це може посилити біль, кровотечу, шоковий стан;
у жодному разі не можна намагатися вправляти самостійно або випрямляти пошкоджену кінцівку – це може поглибити травматичний шок внаслідок посилення кровотечі і болю;
у жодному разі не можна поїти і годувати пацієнта з пошкодженими органами черевної порожнини. Хворому з травмою живота можна лише змочувати губи вологою хусткою.

Домедична допомога при підозрі на шок надається за такою схемою:

Переконайтеся у відсутності небезпеки для вас та потерпілого.
Викличте екстрену медичну допомогу та дотримуйтеся інструкцій диспетчера.
Укладіть потерпілого в горизонтальне положення та підніміть ноги, якщо це не порушує дихання.
Вкрийте постраждалого, щоб зберегти тепло.
Підтримуйте постійний контакт з потерпілим до прибуття медиків, стежте за його станом та при необхідності викликайте швидку повторно.

Висновок

Травматичний шок залишається серйозною загрозою, проте сучасні методи лікування та реанімації дозволяють значно підвищити шанси на одужання. Важливо пам’ятати, що кожна секунда має значення, а знання базових принципів надання першої допомоги можуть врятувати життя.

Швидка реакція та грамотна перша допомога в критичних ситуаціях можуть стати вирішальними для збереження життя потерпілого. Важливо вміти розпізнавати основні симптоми та розуміти ступені тяжкості шоку, щоб діяти максимально ефективно ще до прибуття медиків. Усунення травмуючих факторів, зупинка кровотечі та стабілізація стану є першочерговими кроками надання допомоги.