Усе життя людини складається з постійної потреби ухвалювати різні рішення, починаючи від вибору продуктів у магазині, і закінчуючи вибором власного життєвого шляху та призначення. Деякі рішення не варто ухвалювати похапцем, а потрібно зважити всі варіанти та їх наслідки. Одні проблеми виникають через зовнішні чинники, інші— люди створюють собі самі. Аналіз проблем та їх розв’язання – ціла наука, яка має свої методи і прийоми. Осягнення початків цієї науки дасть змогу нам справлятися з більшістю життєвих викликів та проблем.
Необхідною передумовою відповідальності є свідомість та розум як унікальної здатності людини усвідомлювати, оцінювати та, відповідно, контролювати свої дії та передбачати їхні наслідки. Відсутність чи ослабленість цих здібностей зменшує або й позбавляє особу відповідальності.
Зі свідомістю пов’язана інша необхідна передумова відповідальності, яку у філософії позначають висловом «свобода волі». Мають на увазі той факт, що людина є суб’єктом своїх дій і вчинків: її Я, як деякий центр самосвідомості, здатний контролювати вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на свою поведінку шляхом прийняття рішень.
Досліджуючи структуру відповідальності, виокремлюють чотири елементи:
У дитинстві в нас нема жодних проблем з ухваленням важливих рішень, оскільки про все піклуються дорослі. Проте з віком людині доводиться не тільки ухвалювати рішення самостійно, а й брати на себе відповідальність за їхні наслідки. Часом це дуже складно. Щоб зробити правильний вибір, важливо чітко усвідомлювати, хто і що впливає на цей вибір, знати ефективні методи ухвалення рішень.
Рішення, які не вимагають особливих роздумів, є простими. Щодня люди ухвалюють десятки, сотні таких рішень. Тому їх називають щоденними – наприклад, що сьогодні вдягнути, куди сходити в ресторан або приготувати вечерю вдома. Рішення, які можуть привести до серйозних наслідків, називаються складними. Деякі з них, наприклад, на яку роботу влаштуватися, впливають на подальшу долю людини, їх називають доленосними. Тому потрібно ухвалювати зважені, раціональні рішення.
Стратегії при ухваленні рішень
Існує кілька стратегій, які при правильному використанні можуть допомогти генерувати рішення. Незважаючи на те, що жодна окремо взята стратегія не може гарантувати універсальних рішень на всі випадки життя, вміння застосовувати ці стратегії додасть спрямованості і впевненості.
☝Американський хімік Лінус Паулінг одного разу сказав: «Кращий спосіб мати хороші ідеї – це мати багато ідей».
Отримати безліч ідей допоможе мозковий штурм.
Уперше цей метод був запропонований Осборном (Osborn, 1963) як метод групового розв’язання задачі, але виявився корисним і для індивідуальної роботи над завданнями. Його метою є генерування якнайбільшої кількості рішень. Призначення мозкового штурму – підштовхнути людей, зайнятих пошуком рішень, до висування неймовірних і фантастичних ідей. Усі ці ідеї заносяться у список, причому незалежно від того, наскільки безглуздими вони здаються. Принцип, закладений в основу цієї стратегії, полягає в тому, що більша кількість висловлених ідей, то більша ймовірність, що принаймні одна з них виявиться вдалою. Щоб заохотити творчу силу уяви, правила цієї стратегії виключають будь-яку критику і висміювання ідеї, навіть якщо вони абсолютно безглузді. Винесення рішення про цінність ідеї переноситься на наступну стадію мозкового штурму, де різні ідеї аналізують, класифікують, частково комбінують для вдосконалення. Мозковий штурм можна проводити як індивідуально, так і маленькою чи великою групою людей. Після проведення мозкового штурму перелік можливих рішень має бути ретельно вивчений, щоб знайти рішення з урахуванням накладених на це завдання обмежень – найчастіше фінансових, часових, етичних.
Аналогії та метафори.
Навряд чи людина зможе уявити абсолютно нову проблему, не схожу і не пов'язану з жодною раніше розв’язаною. Гик і Голіок (Gick & Holyoak, 1980) поставили запитання: «Звідки виникають нові ідеї?» Багато вчених відповідають, що їхні ідеї або рішення завдань приходять з усвідомлення аналогій і метафор, узятих із різних академічних дисциплін. Насправді ж виявляється, що більшість загальних висновків зроблено під час виявлення подібності (аналогій і метафор) між двома або більше ситуаціями. Подібно до підказки, аналогія має сприйматися як складник завдання, яке вирішують, відповідно до якого її і треба перетворити. Наприклад, використання особистих аналогій ефективне при вирішенні широкого кола конфліктних ситуацій. Якби кожна зі сторін конфлікту могла поглянути на проблему з позиції опонента, то, ймовірно, виникли б нові рішення. Обидві сторони можуть виявити спільні інтереси і, скориставшись цим, знайти прийнятний для всіх вихід.
Консультація фахівця
Іноді в житті людини трапляється, що вона не може розв’язати проблему самостійно. І в такому разі найкращим рішенням є залучення фахівця. Люди звертаються до бухгалтерів для вирішення фінансових питань, до лікарів під час виникнення проблем зі здоров'ям. Такі фахівці стали висококваліфікованими експертами у своїй галузі завдяки набуттю відповідних знань і неодноразового застосування цих знань для розв’язання проблем на практиці. Тому часто консультації фахівців стають чудовим способом розв’язання проблеми. Обсяг їхніх знань і досвіду більший, ніж у звичайної людини.
Однак для того щоб звернутися до фахівця, потрібно вирішити ще кілька завдань:
- дізнатися, чи є ця людина компетентним фахівцем;
- чи цей фахівець має всі можливі факти і чи розглянув усі можливі альтернативи;
- вислухати уважно аналіз можливого ризику, альтернативних шляхів і ухвалити рішення.
Ухвалення рішень в групі
Маргарет Тетчер заслужила світове визнання після перемоги у війні за Фолклендські острови. Вона здивувала всіх тим, що щоразу ухвалювала правильні рішення, хоча не мала досвіду ведення зовнішньої політики і ніколи не служила в армії. У цьому їй допомагала правильно підібрана команда радників. Одні з них володіли найрізноманітнішим досвідом, другі добре знали зовнішню політику, треті були знайомі з системою оборони, а решта чудово вивчили систему охорони здоров'я, трудові відносини або опанували якісь інші галузі. У підсумку, коли Аргентина атакувала Фолклендські острови, Тетчер не треба було ставати експертом з військової логістики або вивчати американську дипломатію, а потрібно було просто залучити людей, які володіли цими знаннями і бажали їх передати їй.
У соціальній психології таке явище називається трансактивною пам'яттю: знанням, локалізованим у пам'яті окремих членів групи, і способами його передачі іншим. Багато груп мають трансактивну пам'ять, у кожної групи більше знань, ніж у окремого її члена. Оскільки трансактивна пам'ять групи містить велику кількість інформації, рішення групи можуть бути правильнішими за рішення окремої людини.
Як ухвалювати зважені рішення
На ухвалення рішень впливає безліч чинників. По-перше, це внутрішні потреби, цінності та вподобання людини. Важливо, щоб вона знала, чого хоче, що їй подобається, що їй потрібно і що вона цінує. По-друге, це зовнішні чинники – правила і закони, яких потрібно дотримуватись, очікування навколишніх, інші зовнішні обставини життя людини.
☝Для генерування рішень використовують різні методи і способи. Одна з найефективніших методик називається «Правило світлофора» і складається із трьох кроків:
Крок 1. Зупинись
Поміркуйте, чи можете ви ухвалити рішення негайно. Не дозволяйте іншим квапити вас, краще зачекати, ніж потім страждати від наслідків необдуманого рішення. Найгірші рішення люди ухвалюють у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, тому завжди ухвалюйте рішення тільки на тверезу голову. Не ухвалюйте важливих рішень під впливом сильних емоцій. Якщо нервуєте або відчуваєте злість, потрібно для початку заспокоїтись, а потім намагатися зрозуміти суть проблеми і що від вас вимагають.
Крок 2. Подумай
Перш ніж ухвалити рішення, зберіть усю потрібну інформацію і зверніться за порадою до тих, кому довіряєте. Розгляньте всі можливі варіанти свого вибору (але не менше трьох) і визначте «плюси» і «мінуси» кожного з них. Уявіть, як розвиватимуться події і що ви відчуватимете. Також поставте себе на місце людей, яких цей варіант стосується.
Крок 3. Вибери
Зробивши вибір, візьміть на себе відповідальність за його наслідки. Це означає також готовність захищати своє рішення. Якщо ви впевнені у своїй правоті, зробити це буде не важко. Пам'ятайте, що ви маєте право і передумати. Якщо ви переконалися, що ваш вибір не найкращий, нема нічого поганого в тому, щоб визнати це і поміняти своє рішення. Сприймайте негативний результат не як поразку, а як корисний досвід, який допоможе уникати помилок у майбутньому.
Творче мислення при ухваленні рішень
Існують латеральний і вертикальний типи мислення. Латеральне мислення – це роздуми «навколо проблеми», воно генерує ідеї, а вертикальне мислення їх розробляє.
Відмінності між ними ілюструє така байка:
У XIX столітті в Лондоні жив купець, який заборгував лихвареві велику суму грошей. Термін оплати наближався, купець не міг розплатитися, йому загрожували ганьба і в'язниця. Користуючись ситуацією, старий і потворний лихвар запропонував пробачити борг, якщо купець віддасть йому в дружини свою юну доньку. Батько з дочкою вжахнулися. Побачивши це, лихвар запропонував кинути жереб: він покладе в порожній гаманець два камінчики – чорний і білий, а дівчина наосліп витягне один із них. Якщо витягне білий, вона залишиться з батьком, а той із прощеним боргом. Якщо чорний – стане дружиною лихваря. Вони змушені були погодитися на цю пропозицію.
Однак дівчина встигла помітити, що лихвар поклав два чорні камінчики. Тоді вона витягла камінчик, і, не глянувши на нього, ніби випадково впустила його на доріжку, де він загубився серед інших. «Яка прикрість! – вигукнула дівчина. – Та цьому можна легко зарадити: подивімось, якого кольору залишився камінчик і дізнаємося, який витягла я». Оскільки другий камінчик теж був чорного кольору, отже, вона витягла білий камінчик: не міг же лихвар зізнатися у шахрайстві при свідках.
Якби дівчина мислила типово (вертикально), то, найімовірніше, викрила б лихваря в шахрайстві. І в цьому випадку їй знову довелося б витягати камінчик. Проте в байці дівчина використала латеральний тип мислення. Придумала нестандартний тип дій і виграла. Латеральне мислення іноді використовують як синонім творчості.
Творчість (креативність) – це здатність мислити вільно, знаходити свіжі ідеї, оригінальні рішення, швидко пристосовуватися до змін і нових обставин. Люди говорять: «Це творчість», якщо людина зробила щось таке, що можна назвати незвичайним, але водночас значущим і корисним. Таким чином, творчість визначається через наслідки процесу, а не як сам процес.
Творчість можна описати за допомогою трьох “S”:
- Sensivity – чутливість;
- Synergy – синергія;
- Serendipity – інтуїція.
Чутливість – це використання почуттів. Потрібно творчо підходити не тільки до вирішення завдань, а й до постановки їх. Бачити у своїй уяві або чути деталі кінцевого результату творчого процесу.
Синергія – це поєднання речей у єдине ціле — корисне і функціонувальне. Закон синергії говорить: «Ціле більше, ніж сума окремих частин». Очевидно, що досвід, зусилля і знання двох осіб під час їхньої спільної роботи дають змогу розширити можливості цієї команди у багато разів. Люди, взаємодіючи одне з одним, створюють певну систему, в якій окремі учасники посилюють одне одного.
Мозковий штурм ілюструє цей ефект. Коли працівники придумують розв’язання конкретної проблеми окремо, є ймовірність того, що керівник отримає лише кілька списків ідей, не придатних для повноцінної реалізації Водночас спільний творчий процес, при якому кожна людина в команді генерує ідеї і їх чують усі інші, може мати набагато кращий ефект. Річ у тому, що думка, висунута одним із членів команди, миттєво підхоплюється іншими, розвивається і доповнюється. В результаті з'являються нові цікаві ідеї, які доопрацьовують і втілюють у життя.
Інтуїція веде до несподіваного, незапланованого відкриття. Інтуїція відіграє дуже важливу роль у творчості і в процесі ухвалення рішень, однак вона також може грунтуватися на знаннях.
Креативні здібності допомагають розглянути проблему всебічно, оцінити можливі варіанти і наслідки, знайти оригінальні ідеї для вирішення конфліктів, виходу із кризових ситуацій.
Хтось може не погодитися в існуванні «стратегій творчого мислення», адже творчість і правила – поняття взаємовиключні. Проте, за спостереженнями Байлін (Bailin, 1987), у творчому процесі завжди дотримуються певних правил. Наприклад, сонети неодмінно повинні містити 14 рядків відповідного розміру і ритму, всі великі балетні постановки основані на техніці танцю, а всі наукові відкриття були зроблені фахівцями у своїй галузі. Таким чином, творчість (креативність) має на увазі не тільки наявність навичок нетрадиційного мислення, а й знання загальноприйнятих правил – адже для того щоб від них відступити, їх щонайменше потрібно знати.
Джерело інформації
13 простих способів покращити свої навички прийняття рішень
1. Почніть із визначення ситуації. Прийняття рішення завжди починається з розуміння ситуації, дилеми або проблеми. Зробивши це, ви зможете виявити прогалини у своїх знаннях і зрозуміти, чи потрібно збирати додаткову інформацію, перш ніж приймати рішення.
2. Визначте свою мету. Що, як ви сподіваєтеся, тут відбудеться? Який найкращий можливий результат? Іноді ми можемо настільки загрузнути в різних варіантах, що забуваємо, чого ми насправді намагаємося досягти.
3. Окресліть, а потім зважте свої варіанти. Складання списку варіантів, а потім визначення плюсів і мінусів кожного з них — відмінний спосіб прийняти обгрунтоване, об’єктивне рішення. Якщо у вас занадто багато опцій, спробуйте обмежити свій вибір, розглядаючи лише кілька варіантів за один раз.
4. Отримайте допомогу, коли вона вам потрібна. Залежно від того, на кого впливає рішення, у вас може виникнути потреба залучити інших до процесу його прийняття. В інших випадках вам може знадобитися інша думка, і в цьому випадку обговорення з другом, колегою або наставником, якому ви довіряєте, допоможе оцінити варіанти, підтвердити своє рішення і стати більш впевненим у своїх силах.
5. Встановіть дедлайн для прийняття рішень. Якщо ви схильні до прокрастинації, спробуйте встановити ліміт часу на прийняття рішення. Звичайно, деякі рішення дійсно потребують більше часу, ніж інші, тому це не універсальний підхід.
6. Тримайте рішення в перспективі. Зрештою, не всі рішення вимагають повільного обмірковування, і якщо ви приділяєте занадто багато часу й уваги рішенням, які насправді не є настільки важливими, це може виснажити вашу енергію для прийняття більш важливих рішень.
7. Зважте наслідки прийняття рішення в порівнянні з випадком, якщо ви не приймете рішення. Тому що іноді ви цілком можете дозволити собі зайняти вичікувальну позицію.
8. Пам’ятайте, що правильне прийняття рішень може включати в себе поєднання голови (інформація, досвід), серця (цінності, переконання) і нутра (інстинкти). Бути аналітиком — це чудово, але ви не машина — важливо враховувати людські наслідки рішень.
9. Усвідомлюйте свої упередження. Звичайно, інтуїція відіграє певну роль у прийнятті рішень, але пам’ятайте, що інстинкти можуть виходити з особистих упереджень. Завжди будьте напоготові і враховуйте, як власні упередження можуть впливати на ваше мислення.
10. Не бійтеся експериментувати. Найчастіше не існує єдиного правильного рішення — є лише різні наслідки. Так чому б не спробувати різні підходи або експерименти для перевірки певних рішень?
11. Коли нічого не допомагає, зробіть перерву. Є «втома від рішень»? Перепочиньте деякий час, навіть якщо це буде просто півгодинна прогулянка на природі. А ще краще — поспіть. Простий акт фокусування на чомусь іншому може дійсно допомогти очистити голову і визначити найкращий наступний крок.
12. Дійте. Прийнявши рішення, повідомте про нього тим, кого воно може торкнутися. А потім дійте — навіть якщо це лише перший маленький крок на довгому шляху.
13. Продовжуйте працювати над цим. Хороший спосіб покращити процес прийняття рішень — це продовжувати аналізувати прийняті вами рішення і те, як вони спрацювали. Використовуйте цю інформацію, щоб допомогти вам приймати подібні рішення в майбутньому.
Корисна інформація:
Тема заняття "Поняття «відповідальність» та «відповідальна поведінка». Навички прийняття рішень. Відповідальність за прийняті рішення." 
Коментарі
Дописати коментар