21 лютого Міжнародний день рідної мови.
Доброго ранку!
Коли і як люди стали користуватися мовою, сказати не може ніхто, та прийнято вважати, що це був досить тривалий еволюційний процес.
Зараз у світі існує близько 7 тисяч мов, але науковці об’єднують їх у порівняно невелику кількість мовних сімей. В них мови пов’язані між собою спільними звуками, словами чи граматичними конструкціями. Вчені-мовознавці вважають, що всі мови певної лінгвістичної групи походять від однієї спільної прадавньої мови.
Найрозповсюдженішими мовами в світі є індоєвропейські мови, які є рідними для майже половини населення планети. Це дуже численна група мов — від фарсі та хінді до англійської та української. Є кілька теорій територіального походження цієї мовної сім’ї. За однією з них, індоєвропейські мови беруть початок зі Східної Європи, до якої входить і Україна. Науковці визначили, що сформувалися ці мови станом приблизно на 3000 рік до нашої ери.
Інша численна лінгвістична група — семітські мови. Вони ведуть своє походження від кочівників Південної Аравії. В 3000-х роках до нашої ери цими мовами говорили народи, що населяли велику територію — від півдня Аравії до півночі Сирії. Декілька семітських народів відіграли важливу роль в давній цивілізації — вавілоняни, ассирійці, євреї та фінікійці. Арамейська, одна з семітських мов, довгий час була мовою спілкування між різними народами на Близькому Сході.
Мовне різноманіття розподілене нерівномірно, так найбільша кількість мов зосереджена в Африці та Азії. Там «мешкає» близько 2000 мов. Натомість, у Європі всього 250 живих мов та діалектів. Сучасна наука пояснює це цілою низкою факторів — від географічної ізоляції певних груп людей до кліматичних та соціальних умов проживання. Також існує широтний градієнт мовного різноманіття — збільшення кількості мов з наближенням до екватора, натомість у вищих широтах їх налічується менше.
☝Міжнародний день рідної мови запроваджено ЮНЕСКО з метою максимального збереження мов всіх народів планети та шанобливого ставлення до них. Вперше його відзначили в 2000 році, й відтоді щорічно святкують 21 лютого. Саме цього дня 1952 року в місті Дакка, що зараз є столицею Бангладеш, через мовний конфлікт сталася загибель чотирьох студентів.
Почався цей конфлікт в 1947 році, при створенні держави Пакистан, яка складалася з двох частин. Східна частина зараз відома як Бангладеш, західна є власне Пакистаном. Рідною мовою населення східних територій була бенгалі, в західній частині говорили на урду. Уряд оголосив єдиною державною мовою урду, що викликало протести носіїв мови бенгалі, які вимагали двомовності в своїй країні. Влада не зважала на ці вимоги й заборонила масові зібрання та мітинги. Саме на такій «незаконній» акції протесту в місті Дакка поліцейські застрелили чотирьох студентів-бенгальців, які боролися за свою рідну мову. Бенгалі стала другою офіційною мовою в країні в 1956-му, а в 1971 році східна частина Пакистану виборола незалежність і стала державою Бангладеш. ☝Саме Бангладеш подала ідею створити День рідної мови у міжнародному вимірі, а 21 лютого в цій країні є державним святом. Джерело інформації
Особливо руйнівним був Валуєвський циркуляр 1863 року, який стверджував: "Української мови не було, немає і бути не може". Попри ці перешкоди, українці зберегли свою мову, яка є основою національної ідентичності та культури.
Володіння рідною мовою є головним критерієм соціальної ідентичності й самодостатності людини та нації. Слово є базовим принципом свідомості нації, саме у мові закладене все різноманіття національного бачення світу. Рідна мова формує світогляд, передає традиції та об'єднує покоління. Збереження та розвиток рідної мови сприяє культурному багатству та різноманіттю світу.
💗Українська мова – єдина серед слов’янських мов, що зберегла кличний відмінок. Тому в нас є цілих сім відмінків,
велика кількість зменшувальнопестливих форм.
💗Найдовше слово має аж тридцять літер: хімікат для боротьби зі шкідниками:
“дихлордифенілтрихлорметилметан”.
💗Найбільша кількість слів розпочинається на літеру “п”, а найменша – на літеру “ф”.
💗Риси української мови наявні ще в писемних пам’ятках XIV – XV століття.
Коментарі
Дописати коментар