Добрий фінансовий план потрібно не лише обговорити з іншими членами сім’ї, а й детально занотувати. Також важливо домовитися з іншими членами сім’ї, як документувати та вести записи, що стосуються виконання фінансового плану. Для цього можна використати окремі зошити, у яких родина фіксуватиме всі грошові потоки, або спеціальні комп’ютерні програми й електронні таблиці. Звіряння з фінансовим планом дасть змогу заздалегідь помітити можливі перепони на шляху до фінансових цілей і внести до нього необхідні зміни.
Майже щодня ми приймаємо безліч рішень: купити пляшку води в магазині чи квиток до театру, знайти підробіток, щоб накопичити грошей на подарунок дівчині або хлопцю, відкрити банківський депозит. Такі рішення є фінансовими, бо кожне з них стосується грошей - їх заробляння, витрачання або заощадження.
Реалізація особистого (сімейного) фінансового плану вимагає великої кількості фінансових рішень. Водночас, питання полягає не лише в тому, як ухвалити правильне (найвигідніше) фінансове рішення, а й у здатності людини раціонально підійти до вирішення проблеми й ухвалення виваженого фінансового рішення. Розгляньмо, як у цей процес втручається людський чинник - певні особливості людського мислення, що не завжди дають можливість обрати найкращий розв’язок фінансової задачі або досягнути запланованої цілі.
В «ідеальному» економічному світі людина під час ухвалення фінансових рішень:
- вивчає та оцінює лише економічні дані;
- має в наявності всю потрібну інформацію;
- аналізує всю інформацію та неупереджено ухвалює найвигідніше рішення;
- чітко дотримується свого рішення.
Ухвалення таких фінансових рішень дуже нагадує розв’язання задачі з підручника математики: усі умови задачі викладено коротко та зрозуміло, розв’язок задачі не зобов’язує когось витрачати реальні гроші або, навпаки, обмежувати себе у витратах.
То чим відрізняється ухвалення фінансових рішень людиною в повсякденному житті?
По-перше, на людину суттєво впливає її культурне та соціальне оточення. Тому під час ухвалення фінансових рішень вона не обмежується лише економічними даними, а бере до уваги безліч неекономічної інформації з навколишнього середовища. Наприклад, чи варто купувати овочі та фрукти з наліпкою «без ГМО» за ціною вдвічі вищою, ніж без такого напису; чи варто відкривати депозит у банку, якщо відомо, що його керівництво заарештовано за шахрайство.
По-друге, людина не завжди знає, яка інформація буде критично необхідною для її рішення, і чи вона зібрала достатньо даних для оцінки альтернатив. Інколи інформації може виявитися занадто багато, але її якість, актуальність, час, витрачений на її пошук та аналіз, перешкоджають ухваленню вигідного фінансового рішення. Варто пам’ятати про асиметричність інформації: хтось завжди має повнішу інформацію про певне явище чи річ. Так, продавець товару або надавач послуги знають про них більше, ніж споживач може знайти у відкритому доступі. Це особливо характерно для фінансових послуг, оскільки клієнти не можуть наперед знати, чи має намір виконувати свої зобов’язання фінансова установа (наприклад, чи справді страхова компанія виплатить відшкодування в разі настання страхового випадку, і скільки часу на це буде потрібно). Асиметричність інформації також притаманна для ринків капіталу, де відбувається торгівля акціями й облігаціями.
По-третє, людина, зокрема через психологічні особливості, не завжди має можливість неупереджено та всебічно проаналізувати наявну інформацію та використати її для ухвалення оптимального, найбільш вигідного рішення.
☝ ЧИ ЗНАЛИ ВИ?
Останні дослідження у сфері психології та біології демонструють, що для людини характерні два способи мислення: швидке та повільне. Людина «за замовчуванням» запрограмована на ухвалення рішень через швидке мислення. Воно нагадує автоматичне реагування на зовнішні подразники: людський мозок виокремлює один чинник, швидко добирає асоціації та без особливих зусиль знаходить рішення. Це економить час та фізіологічні ресурси, необхідні мозку для виконання конкретного завдання.
Водночас, при повільному мисленні мозок бере до уваги та ретельно аналізує велику кількість чинників, на що витрачається значна кількість часу та енергії. Щоб активувати повільне мислення, потрібні неабиякі свідомі зусилля. Саме з повільним мисленням пов’язують свідомість вибору та раціональність людини.
Психолог Денієл Канеман, лауреат премії Шведського центрального банку з економічних наук на честь Альфреда Нобеля, зазначає, що мозок «перемикається» на повільне мислення тоді, коли швидке мислення не може швидко дати відповідь на поставлене питання.
Водночас складність взаємодії між швидким і повільним мисленням полягає в «законі найменшої напруги»: з кількох варіантів досягнення однієї мети обирається найменш витратний. Як наслідок, заради економії енергії людський мозок схильний підмінити складне завдання простішим, віднайти відомі асоціації та запропонувати швидке рішення. Тому людина часто готова «погодитися» на рішення, яке згенеровано швидкими мисленням, без активації повільного мислення та без глибокого аналізу всіх супутніх чинників.
У побуті це може мати вияв у різних ситуаціях. Наприклад, людина, помітивши слово «акція» в магазині побутової техніки, швидше зайде і зробить покупку, оскільки «акція» асоціюється зі знижкою (таким був її попередній досвід). Водночас лише одиниці, дивлячись на акційний цінник, перевірять через Інтернет вартість цього товару в інших магазинах.
Для фінансових рішень складно заздалегідь спрогнозувати, чи матимуть вони позитивний результат, чи ні. Водночас, приймаючи рішення, люди часто виявляють надмірну самовпевненість і схильні занадто довіряти власній інтуїції.
Доволі часто, ухвалюючи рішення, людина спирається на свій попередній досвід або наявні в неї спогади про досвід знайомих людей (наприклад, після викрадення автомобіля, що належав сусіду, людина буде схильна відразу застрахувати новий автомобіль від ризику крадіжки). Загалом люди мають великі проблеми з прогнозуванням майбутніх подій. Це стосується й переоцінки вірогідності події, і її недооцінки.
По-четверте, чітке дотримання накресленого плану дій вимагає значних зусиль і самоконтролю. Утім, здатність людини до самоконтролю є обмеженою. Особливо це характерно для фінансових рішень, які мають віддалені в часі наслідки, але вимагають регулярних дій (наприклад, спрямування 5% щомісячних надходжень на пенсійні накопичення), а отже, контролю над своєю поведінкою впродовж тривалого часу.
Джерело інформації
Коментарі
Дописати коментар