Результат і успіх. Амбіції і домагання.
Добрий день!
Тема заняття: "Результат і успіх. Амбіції і домагання."
Зараз дуже багато суперечок навколо питання: Чи потрібно прагнути результату, який вважається успіхом? Адже результат може бути, а задоволення і щастя немає. Давайте розбиратись разом...
Розберемо декілька прикладів:
І взагалі, у багатьох країнах вже припинили гонки за успіхом, не вирощують успішних людей і не влаштовують курсів з лідерства. Чому? Тому що ККД таких курсів всього 10% — лише один з десяти вистрілює. У той же час, якщо покладатися тільки на долю і на випадок, то вийдуть ті ж 10%. Тоді який сенс?
☝Багато спеціалістів прийшли до висновку, що можливо, краще вчити потрібно не лідерства, а життєвих параметрів: характеру, витривалості, терплячості, доброзичливості, впевненості, ерудиції, вміння вибирати пріоритети, переконливості, чуттю, швидкості реакції, кмітливості.
Традиційно успіх вважається результатом довгої та наполегливої праці. Аби вступити до вишу, треба старанно готуватися до іспитів. Аби зробити наукове відкриття — не виходити з лабораторії....
І це працює не тільки в сучасному мистецтві, справжню художню цінність якого нібито важко визначити. Так, до свого знаменитого викрадення в 1911 році, «Мона Ліза» була лиш однією з інших картин в Луврі. А тепер її знає кожен, і вартість картини непомірно вища. Хоч, звісно, це не скасовує таланту да Вінчі та художньої цінності його шедевру....
Ухвалюючи рішення, рекрутер точно згадає цікаву історію з вашої попередньої роботи або навіть ваші рожеві шкарпетки. Саме такі дрібниці вирішують, коли в усьому іншому всі на рівні.
Але ми здатні змагатися навіть із «суперзірками», якщо будемо сприймати їх спокійно, без остраху, не ставитимемо вище за себе. Адже навіть найкращі скуті межами результативності у своїй галузі. Порівнюючи себе з ними не на свою користь, ми зупиняємо себе. Співпрацюючи — зростаємо до їхнього рівня.
Тому для успіху потрібні:
Зараз дуже багато суперечок навколо питання: Чи потрібно прагнути результату, який вважається успіхом? Адже результат може бути, а задоволення і щастя немає. Давайте розбиратись разом...
Розберемо декілька прикладів:
- Наприклад, хотів виїхати за кордон працювати — поїхав, але настільки розчарувався, що повернувся назад.
- Гарно вчився. Прагнув отримати червоний диплом, отримав, але на роботу нікуди не беруть.
- Дали велику премію, але на машину не вистачило. Одне розчарування.
І взагалі, у багатьох країнах вже припинили гонки за успіхом, не вирощують успішних людей і не влаштовують курсів з лідерства. Чому? Тому що ККД таких курсів всього 10% — лише один з десяти вистрілює. У той же час, якщо покладатися тільки на долю і на випадок, то вийдуть ті ж 10%. Тоді який сенс?
☝Багато спеціалістів прийшли до висновку, що можливо, краще вчити потрібно не лідерства, а життєвих параметрів: характеру, витривалості, терплячості, доброзичливості, впевненості, ерудиції, вміння вибирати пріоритети, переконливості, чуттю, швидкості реакції, кмітливості.
Традиційно успіх вважається результатом довгої та наполегливої праці. Аби вступити до вишу, треба старанно готуватися до іспитів. Аби зробити наукове відкриття — не виходити з лабораторії....
Універсальні закони досягнення успіху
( за Альбертом-Ласло Барабаші - почесний професор Північно-Східного університету (США), багато років досліджував долі тисяч науковців, спортсменів, акторів — і дійшов висновку, що все у світі підкоряється закономірностям, а отже, успіх у будь-якій сфері можна прорахувати. Ці закономірності він виклав у своїй книзі «Формула максимуму»)Закон 1: Результативність сприяє успіху, але коли її не можна виміряти, до успіху приводять мережі
В багатьох сферах переможців визначити легко. Спортсмени демонструють швидкість і точність, менеджери з продажів перевиконують квартальні норми та приводять до компанії постійних клієнтів. А як щодо творчих професій? Там, де не так очевидно, хто кращий, в гру вступають мережі.... Якщо ви талановитий митець, то показником успіху буде кількість виставок, на яких глядачі могли побачити ваші роботи. А це результат взаємодії з іншими діячами сфери, вміння налагоджувати контакти. Більш залучений у спільноту художник матиме більше визнання, ніж його не менш талановитий колега, що пробиває собі шлях наодинці. І це працює не тільки в сучасному мистецтві, справжню художню цінність якого нібито важко визначити. Так, до свого знаменитого викрадення в 1911 році, «Мона Ліза» була лиш однією з інших картин в Луврі. А тепер її знає кожен, і вартість картини непомірно вища. Хоч, звісно, це не скасовує таланту да Вінчі та художньої цінності його шедевру....
Замініть корпоративні сходи соціальним мостом. Ми ніколи не працюємо ізольовано, навіть якщо так здається. Якщо ми хочемо наблизити зовнішній світ до своїх дверей, то мусимо знайти центри, які можуть прискорити наш рух, і звернутися до них. Варто відразу прагнути до вершини. Адже Перший Закон Успіху нагадує нам: що складніше виміряти результативність, то менше значення вона має.
Закон 2: Результативність обмежена, успіх не має меж
Лише одна сота секунди визначає того, хто отримає «золото», серед спортсменів, які одночасно перетнули стрічку. Дегустатори вин дають різні оцінки, по новому колу куштуючи один і той самий сорт вина. А журі музичних конкурсів винагороджують лиш одного з багатьох однаково сильних виконавців. Тож одного року ви можете не досягти нічого, а наступного забрати з собою всі призи. Показуючи той самий результат, будете відзначені вище....То як отримати місце в омріяній компанії, коли своєї черги на співбесіду очікують ще з десяток таких самих кваліфікованих, як ви? Знайдіть те, що виділить вас серед інших.Ухвалюючи рішення, рекрутер точно згадає цікаву історію з вашої попередньої роботи або навіть ваші рожеві шкарпетки. Саме такі дрібниці вирішують, коли в усьому іншому всі на рівні.
Але ми здатні змагатися навіть із «суперзірками», якщо будемо сприймати їх спокійно, без остраху, не ставитимемо вище за себе. Адже навіть найкращі скуті межами результативності у своїй галузі. Порівнюючи себе з ними не на свою користь, ми зупиняємо себе. Співпрацюючи — зростаємо до їхнього рівня.
Безнадія, а не суперзірки — ось що перемагає. Ми навряд чи прийдемо голосувати, якщо думатимемо, що наш кандидат-аутсайдер не має жодного шансу, і ми навряд чи претендуватимемо на якусь вакансію, якщо знаємо, що інший претендент — фаворит. І ми з меншою ймовірністю висловлюватимемо свою думку, якщо віримо, що хтось в оточенні розуміється набагато краще на цій темі. Але якщо ми конкуруватимемо як рівний з рівним, то матимемо набагато більше шансів на успіх.
Закон 3: Попередній успіх × придатність = майбутній успіх
Щоб отримати бажану роботу, потрібен досвід, якого не отримаєш, не маючи роботи. Парадокс, сумно відомий серед молодих спеціалістів. Але він присутній в усіх сферах. Роль в кіно скоріше отримає актор, який вже з’являвся на екрані, винагороду в конкурсі забере діяч або бренд, вже відзначений раз чи більше....Автор називає це явище переважним приєднанням: успіх приєднується до успіху. Люди за своєю природою бояться ризикувати, тому завжди шукають схвалення, покладаються на мудрість натовпу. Особливо у галузях, де немає об’єктивних критеріїв успіху.Тому для успіху потрібні:
- Перший поштовх. Потрапити на стажування, отримати рекомендацію вже визнаного (визнаної) колеги, заявити про себе доступним вже зараз способом. Це запустить «снігову кулю» успіху, коли за однією можливістю йде інша.
- Придатність. Це запозичене в еволюції поняття — про вміння робити щось справді добре, і навіть перевершити решту. Молодого, але хорошого спеціаліста, рекомендуватимуть клієнтам. В гру, що «висне», ніхто не гратиме, скільки б розмов про неї не було. А маловідомий офіцер поліції Роберт Гелбрейт зміг зацікавити видавця своєю детективною історією (хоч справжнього успіху вона досягла, коли розкрилося справжнє ім’я автора).
- Придатність і феномен «багаті багатіють» не суперечать один одному, а переплітаються, працюючи разом, щоб вплинути на наш вибір і наші результати. Натовпи можуть підштовхнути щось просто гарне до заслуженої слави, але вони рідко рішуче оберуть щось жахливе.
Закон 4: Командний успіх вимагає різноманітності й балансу — та лише одна людина отримає винагороду за досягнення групи.
Навряд чи можна очікувати результатів від команди, учасники якої мало пов’язані між собою. Або ж навпаки, такі схожі в діях та якостях, що не здатні зробити разом нічого нового та унікального.... Тому для успіху команди потрібні:
Цілісність. Співпрацювати мають як новачки, так і досвідчені спеціалісти. Вони мають перетинатися, поєднувати різноманітність та схожий досвід, а також дружні стосунки.
Відповідальний та далекоглядний лідер. Він виступить «диригентом»: бачитиме весь проєкт цілком, зможе вказати на помилки та виправити те, що не відповідає баченню і стандартам.
«Розмови біля кулера»: коли колеги можуть невимушено спілкуватися й ділитися ідеями. Тож замість примусових тимбілдингів автор радить довгі столи на кухні.
Однак інший бік успіху команди — визнання вкладу кожного з її учасників.
Наприклад, проєкти, в яких беруть участь жінки, часто успішніші, ніж якби в колективі були самі чоловіки. Втім, підвищення в результаті спільної роботи ймовірніше отримає колега-чоловік. Тож не варто робити ставку на «гучні» проєкти, які нібито можуть покращити ваше резюме. З часом варто бути готовими «вийти з тіні», аби вашу діяльність почали асоціювати з вами...Робота з людиною, яка має відоме ім’я — це найкращий спосіб створити репутацію в науці… для початку. Якоїсь миті, утім, ми повинні починати свою самостійну діяльність.
Доросле життя підкидає нові завдання, як-то діти, яким потрібна увага. Але аж ніяк не знижує можливості людини зробити щось видатне. Багато талановитих людей полишили свою справу через ранні провали. Натомість вже досвідчені спеціалісти роблять проривні відкриття, над якими працювали все життя. Адже для виграшу в лотереї не важливо, коли ви придбали квитки, важливо — скільки.
У формулі успіху S (success)=Qr:
r — стартова ідея, що може бути як хорошою, так і нічого не вартою;
Q — рушійний чинник, талант або знання, властиві саме вам; те, що здатне перетворити ідею на відкриття....
Цілісність. Співпрацювати мають як новачки, так і досвідчені спеціалісти. Вони мають перетинатися, поєднувати різноманітність та схожий досвід, а також дружні стосунки.
Відповідальний та далекоглядний лідер. Він виступить «диригентом»: бачитиме весь проєкт цілком, зможе вказати на помилки та виправити те, що не відповідає баченню і стандартам.
«Розмови біля кулера»: коли колеги можуть невимушено спілкуватися й ділитися ідеями. Тож замість примусових тимбілдингів автор радить довгі столи на кухні.
Однак інший бік успіху команди — визнання вкладу кожного з її учасників.
Наприклад, проєкти, в яких беруть участь жінки, часто успішніші, ніж якби в колективі були самі чоловіки. Втім, підвищення в результаті спільної роботи ймовірніше отримає колега-чоловік. Тож не варто робити ставку на «гучні» проєкти, які нібито можуть покращити ваше резюме. З часом варто бути готовими «вийти з тіні», аби вашу діяльність почали асоціювати з вами...Робота з людиною, яка має відоме ім’я — це найкращий спосіб створити репутацію в науці… для початку. Якоїсь миті, утім, ми повинні починати свою самостійну діяльність.
Закон 5: За умови наполегливості, успіх може прийти в будь-який час
Більшість вчених робить відкриття у віці близько тридцяти років, музиканти чи актори також заявляють про себе в молодому віці. Та це свідчить лише про те, що в юності вони охочіше та наполегливіше відвідують кастинги та конкурси або активніше висувають свої ідеї.... Доросле життя підкидає нові завдання, як-то діти, яким потрібна увага. Але аж ніяк не знижує можливості людини зробити щось видатне. Багато талановитих людей полишили свою справу через ранні провали. Натомість вже досвідчені спеціалісти роблять проривні відкриття, над якими працювали все життя. Адже для виграшу в лотереї не важливо, коли ви придбали квитки, важливо — скільки.
У формулі успіху S (success)=Qr:
r — стартова ідея, що може бути як хорошою, так і нічого не вартою;
Q — рушійний чинник, талант або знання, властиві саме вам; те, що здатне перетворити ідею на відкриття....
Одне одного помножують і проєкт, над яким ви працюєте, і ваша здатність його втілити в життя. Варто згадати хоча б численні прилади Apple, перш ніж з’явився iPhone. Але якщо ви довго працюєте, але не відбувається ніякого прориву, можливо, що це просто не ваше покликання. А коли знайдете галузь або професію, якій ідеально відповідаєте і яка підвищить ваші шанси на успіх, залишиться лише не здаватися....
Наполеглива креативність у поєднанні із завзятістю, не тільки надає нашому життю сенс, а й, як показують дані, відкриває справжній секрет довготривалого успіху. Саме це не лише найефективніше пов’язує те, що ми робимо, з тим, хто ми є, а й пояснює, чому люди, якими ми найбільше захоплюємося, — це ті, хто визнає, що, хоча життя минуще, вік — не що інше, як привід знов і знов святкувати дні народження зі своїми друзями. Джерело інформації
Продовжуємо далі...
Учнівська спільнота майже щоденно демонструє як домагання, так і амбітність. Це здобутки в навчанні, де проявляються інтелект, ініціативність, прагматизм. Це участь у наукових шкільних конференціях, конкурсах; в екологічних, соціальних проектах, самоврядуванні, в молодіжних організаціях тощо.
Вся енергія людини, її інтелектуальний потенціал втілюються і залишаються у тому, що вона зробила. Реалізація себе, шлях до себе — це і є найголовніше життєтворче завдання особистості.
О. М. Леонтьеву належить сформульована ним ідея: вивчити особистість означає зрозуміти що, заради чого і як використовує людина із фонду вродженого та набутого нею.
Такі поняття, як «домагання», «амбітність», до певної міри відповідають на це запитання. «Домагання — дія, за значенням домагатися, наполегливо добиватися когось, чого-небудь».
Домагатися (рос. притязать) — значить добиватися чого-небудь, вимагати, або претендувати на щось, бути вимогливим і вибагливим.
Домагання визначають як оцінку особистістю своїх здібностей і можливостей, очікування в майбутньому такої їх реалізації, яка б задовольнила плани та запити особистості. Рівень домагань виявляється в ступені складності цілей і в труднощах завдань, що їх особистість свідомо ставить перед собою.
☝Поняття домагання в психології можна проілюструвати, зокрема, формулою самооцінки У. Джеймса, згідно з якою самооцінка дорівнює успіху, поділеному на домагання:
успіх (результат)
самооцінка = -----------------------------
рівень домагань
Людині потрібно оцінювати себе за певними критеріями, стандартами, які мають мотиваційний ефект і виступають орієнтирами для життєдіяльності. Чим адекватніша самооцінка, тим реалістичніший рівень домагань. Домагання відображають звичний спосіб вибору цілей, рівень їх складності.
Рівень домагань, введений К. Левіним, - це одна із характеристик мотиваційної сфери людини, один із соціально-психологічних механізмів самоздійснення, самореалізації особистості,
Традиційно в психології рівень домагань характеризують, як:
Рівень домагань - це оцінка особистістю своїх психічних потенцій, здібностей і особистих можливостей, реалізація яких у майбутньому задовольнила б її плани та запити. Інакше кажучи, рівень домагань - це можлива мета або результат, які індивід суб'єктивно встановлює для себе у своїй діяльності.
☝Перерахуємо деякі чинники, що впливають на формування домагань. Це самопізнання, самовдосконалення, саморегуляція, самодетермінація, інтелект, матеріальні та психологічні ресурси, досвід інших і особистий, сила волі, впевненість у собі, визнання за собою права на помилку. Якщо людина не визнає за собою цього права, ситуації з неприємними наслідками. До таких чинників можна віднести також і визнання оточенням успішності твоєї діяльності; самоповагу, внутрішню відповідальність перед собою та життям, соціальну сміливість, самооцінювання власних результатів та самоконтроль; натхнення, коли бачиш успіхи інших тощо.
На тлі феномена «рівень домагань» розроблено теорію «мотивації досягнення» (Дж. Аткінсон, Д. Мак-Клелланд, Х. Хекхаузен, 1. А. Васильєв, М. Ш. Магомед-Емінов тощо). В її основу покладено розподіл людей на дві категорії: тих, у кого високі амбіції і пов'язане з цим спрямування до успіху, і на тих, у кого таке спрямування недостатнє, хто виявляє надмірну обережність, нерішучість, а то й непевність у своїх силах.
Звернемо увагу на поняття «амбітність». У недалекому минулому воно вживалося частіше як негатив, характеризуючи такі людські риси, як зарозумілість, гонор, чванливість, пихатість, загострене самолюбство, надмірну вразливість тощо.
Світ змінюється, змінюємось і ми. І поняття «амбітний» набуває нового змісту, ширшого вжитку (особливо в ЗМІ), а саме як гордий, честолюбний, з почуттям власної гідності, бажанням зробити щось корисне, стати помітним, а то й відомим; самотворення, засвідчити вправне самобудівництво тощо.
Зрозуміло, якщо людина не має відповідних знань, здібностей, реальних досягнень, а претендує на надмірну увагу до себе, це буде називатись пихатістю, претензією, безпідставними, необгрунтованими амбіціями.
Щоб з'ясувати деталі, треба звернутися до словників. Приміром, у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» читаємо:
«Амбітний - самолюбний; гордий, честолюбний ». «Самолюбство - почуття власної гідності, звичайно загострене підвищеною чутливістю до думки про себе оточення» . «Честолюбство - прагнення до слави, почестей, домагання високих постів».
Співвідношення понять «домагання» і «амбітність» може бути та є предметом дискусій. Перше поняття, як на мене, більш динамічне, друге - більш статичне. «Домагання» - процес досягнення поставленої мети, завдання. Це, разом з тим, і стратегія, і пошук механізмів, засобів їх здійснення. Отже, «амбіція» - охоплює ширше коло характеристик.
Амбітні особистості - це особистості, котрі чинять реальні корисні справи і надихають на них інших . Т все ж чимало є учнів, які не наважуються бути амбітними. Нерідкісні випадки, коли їх домагання, амбіції «гасять» як окремі вчителі, так і батьки, замість того, щоб плекати, підтримувати такі «пориви людської душі», ставитися до них із повагою. Важливо, молоді люди щоб розуміли відповідальність за себе, за своє життя, вчинки та дії.
У психології така відповідальність за результати своєї роботи, впевненість у собі, послідовність і наполегливість в досягненні поставленої мети, схильність до самоаналізу має назву інтернального, внутрішнього локусу контролю. Доведено, що люди, які володіють внутрішнім локусом контролю, більш впевнені у собі, послідовні й наполегливі в досягненні своїх цілей, вони схильні до самоаналізу, врівноважені, товариські, доброзичливі і незалежні. У глибинному розумінні - це усвідомлення себе суб'єктом свого життя.
Схильність до зовнішнього, екстернального локусу контролю, навпаки, демонструє невпевненість у своїх здібностях, неврівноваженість, прагнення відкласти реалізацію своїх намірів на невизначений термін, тривожність, підозрілість, конформність і агресивність, схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї роботи зовнішнім силам .
Поза тим недостатня амбітність є серйозним гальмом суспільного розвитку. Поки в людей не буде високих домагань, не буде й високих досягнень.
Суспільство повинне навчитися поважати високі домагання, здорові амбіції особистості - джерела енергії для свого подальшого руху. Джерело інформації
Наполеглива креативність у поєднанні із завзятістю, не тільки надає нашому життю сенс, а й, як показують дані, відкриває справжній секрет довготривалого успіху. Саме це не лише найефективніше пов’язує те, що ми робимо, з тим, хто ми є, а й пояснює, чому люди, якими ми найбільше захоплюємося, — це ті, хто визнає, що, хоча життя минуще, вік — не що інше, як привід знов і знов святкувати дні народження зі своїми друзями. Джерело інформації
Продовжуємо далі...
Учнівська спільнота майже щоденно демонструє як домагання, так і амбітність. Це здобутки в навчанні, де проявляються інтелект, ініціативність, прагматизм. Це участь у наукових шкільних конференціях, конкурсах; в екологічних, соціальних проектах, самоврядуванні, в молодіжних організаціях тощо.
Вся енергія людини, її інтелектуальний потенціал втілюються і залишаються у тому, що вона зробила. Реалізація себе, шлях до себе — це і є найголовніше життєтворче завдання особистості.
О. М. Леонтьеву належить сформульована ним ідея: вивчити особистість означає зрозуміти що, заради чого і як використовує людина із фонду вродженого та набутого нею.
Такі поняття, як «домагання», «амбітність», до певної міри відповідають на це запитання. «Домагання — дія, за значенням домагатися, наполегливо добиватися когось, чого-небудь».
Домагатися (рос. притязать) — значить добиватися чого-небудь, вимагати, або претендувати на щось, бути вимогливим і вибагливим.
Домагання визначають як оцінку особистістю своїх здібностей і можливостей, очікування в майбутньому такої їх реалізації, яка б задовольнила плани та запити особистості. Рівень домагань виявляється в ступені складності цілей і в труднощах завдань, що їх особистість свідомо ставить перед собою.
☝Поняття домагання в психології можна проілюструвати, зокрема, формулою самооцінки У. Джеймса, згідно з якою самооцінка дорівнює успіху, поділеному на домагання:
успіх (результат)
самооцінка = -----------------------------
рівень домагань
Людині потрібно оцінювати себе за певними критеріями, стандартами, які мають мотиваційний ефект і виступають орієнтирами для життєдіяльності. Чим адекватніша самооцінка, тим реалістичніший рівень домагань. Домагання відображають звичний спосіб вибору цілей, рівень їх складності.
Рівень домагань, введений К. Левіним, - це одна із характеристик мотиваційної сфери людини, один із соціально-психологічних механізмів самоздійснення, самореалізації особистості,
Традиційно в психології рівень домагань характеризують, як:
- рівень складності, досягнення якого є загальною метою серії майбутніх дій;
- вибір суб'єктом мети наступної дії, яка формується в результаті переживання успіху або невдачі через низку попередніх дій;
- бажаний рівень самооцінки особистості (рівень «Я»).
Рівень домагань - це оцінка особистістю своїх психічних потенцій, здібностей і особистих можливостей, реалізація яких у майбутньому задовольнила б її плани та запити. Інакше кажучи, рівень домагань - це можлива мета або результат, які індивід суб'єктивно встановлює для себе у своїй діяльності.
☝Перерахуємо деякі чинники, що впливають на формування домагань. Це самопізнання, самовдосконалення, саморегуляція, самодетермінація, інтелект, матеріальні та психологічні ресурси, досвід інших і особистий, сила волі, впевненість у собі, визнання за собою права на помилку. Якщо людина не визнає за собою цього права, ситуації з неприємними наслідками. До таких чинників можна віднести також і визнання оточенням успішності твоєї діяльності; самоповагу, внутрішню відповідальність перед собою та життям, соціальну сміливість, самооцінювання власних результатів та самоконтроль; натхнення, коли бачиш успіхи інших тощо.
На тлі феномена «рівень домагань» розроблено теорію «мотивації досягнення» (Дж. Аткінсон, Д. Мак-Клелланд, Х. Хекхаузен, 1. А. Васильєв, М. Ш. Магомед-Емінов тощо). В її основу покладено розподіл людей на дві категорії: тих, у кого високі амбіції і пов'язане з цим спрямування до успіху, і на тих, у кого таке спрямування недостатнє, хто виявляє надмірну обережність, нерішучість, а то й непевність у своїх силах.
Звернемо увагу на поняття «амбітність». У недалекому минулому воно вживалося частіше як негатив, характеризуючи такі людські риси, як зарозумілість, гонор, чванливість, пихатість, загострене самолюбство, надмірну вразливість тощо.
Світ змінюється, змінюємось і ми. І поняття «амбітний» набуває нового змісту, ширшого вжитку (особливо в ЗМІ), а саме як гордий, честолюбний, з почуттям власної гідності, бажанням зробити щось корисне, стати помітним, а то й відомим; самотворення, засвідчити вправне самобудівництво тощо.
Зрозуміло, якщо людина не має відповідних знань, здібностей, реальних досягнень, а претендує на надмірну увагу до себе, це буде називатись пихатістю, претензією, безпідставними, необгрунтованими амбіціями.
Щоб з'ясувати деталі, треба звернутися до словників. Приміром, у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» читаємо:
«Амбітний - самолюбний; гордий, честолюбний ». «Самолюбство - почуття власної гідності, звичайно загострене підвищеною чутливістю до думки про себе оточення» . «Честолюбство - прагнення до слави, почестей, домагання високих постів».
Співвідношення понять «домагання» і «амбітність» може бути та є предметом дискусій. Перше поняття, як на мене, більш динамічне, друге - більш статичне. «Домагання» - процес досягнення поставленої мети, завдання. Це, разом з тим, і стратегія, і пошук механізмів, засобів їх здійснення. Отже, «амбіція» - охоплює ширше коло характеристик.
Амбітні особистості - це особистості, котрі чинять реальні корисні справи і надихають на них інших . Т все ж чимало є учнів, які не наважуються бути амбітними. Нерідкісні випадки, коли їх домагання, амбіції «гасять» як окремі вчителі, так і батьки, замість того, щоб плекати, підтримувати такі «пориви людської душі», ставитися до них із повагою. Важливо, молоді люди щоб розуміли відповідальність за себе, за своє життя, вчинки та дії.
У психології така відповідальність за результати своєї роботи, впевненість у собі, послідовність і наполегливість в досягненні поставленої мети, схильність до самоаналізу має назву інтернального, внутрішнього локусу контролю. Доведено, що люди, які володіють внутрішнім локусом контролю, більш впевнені у собі, послідовні й наполегливі в досягненні своїх цілей, вони схильні до самоаналізу, врівноважені, товариські, доброзичливі і незалежні. У глибинному розумінні - це усвідомлення себе суб'єктом свого життя.
Схильність до зовнішнього, екстернального локусу контролю, навпаки, демонструє невпевненість у своїх здібностях, неврівноваженість, прагнення відкласти реалізацію своїх намірів на невизначений термін, тривожність, підозрілість, конформність і агресивність, схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї роботи зовнішнім силам .
Поза тим недостатня амбітність є серйозним гальмом суспільного розвитку. Поки в людей не буде високих домагань, не буде й високих досягнень.
Суспільство повинне навчитися поважати високі домагання, здорові амбіції особистості - джерела енергії для свого подальшого руху. Джерело інформації
Самостверджування в житті можливе і через наслідування. У цьому сенсі заслуговує на увагу знахідка журналу «Студенческий меридиан». Угорі обкладинки зазначено: «Журнал для честолюбцев» - по суті, для тих, хто претендує на реальні корисні звершення як для себе, так і для суспільства. Для цього потрібно сконцентруватись і наполегливо працювати. Це і буде підтвердженням високих амбіцій у нашому реальному житті.
Коментарі
Дописати коментар