Типи та архетипи особистості (частина І).
Добрий день!
Особистість – це сукупність індивідуальних особливостей людини (характер, здібності, цінності), що сформувалися у процесі соціалізації; соціалізований індивід, що набув схильності мислити, спілкуватися та діяти певним, характерним для нього, чином.
Ядром особистості є «Я-концепція» – система уявлень про себе, свої фізичні, когнітивні та інші особливості, на основі чого вибудовуються стосунки з іншими.
Типи особистості – це концептуальний підхід до класифікації особистостей на основі критерію спільності рис і ознак з метою передбачення поведінки та реакцій людей одного типу на різні життєві ситуації.
Хоча в науці були здійснені неодноразові спроби типологізувати особистості різних людей, виокремивши декілька основних, більшість із них виявилися невдалими, оскільки не враховували факту існування чималої кількості варіацій розвитку особистостей залежно від індивідуального життєвого досвіду людини.
Не існує абсолютно однакових особистостей, лише схожі.
Модель вивчення особистості «Велика п’ятірка» (Big Five) включає п’ять основних доменів, навколо яких групуються інші риси:
- Відкритість до досвіду,
- Екстраверсія,
- Невротизм,
- Дружелюбність
- Сумлінність.
ДОСЛІДЖЕННЯ ТИПІВ ОСОБИСТОСТІ
Для перевірки та глибшого зрозуміння концепту типів особистості науковці здійснювали емпіричні дослідження:
1. Експеримент з реакцією на стрес Холандера (Holander’s Stress Reaction Experiment).
Проведений Морісом Холандером в 1965 році, котрий мав за мету дослідити як різні типи особистості реагують на стресові ситуації. Учасники були класифіковані за моделлю “Великої п’ятірки” та проходили випробування, які мали за мету спровокувати стресову ситуацію.
Холандер виявив, що люди з високим рівнем емоційної стабільності мають тенденцію краще справлятися зі стресом, ніж люди з низьким рівнем емоційної стабільності (з високим невротизмом).
2. Експеримент з тим, як люди пристосовуються до виконання завдань за різних умов Гарріса (Harris’s Adaptation to Situations Experiment), проведений у 1950-х роках Реджинальдом Гаррісом. Учасники експерименту були розділені за показником конформізму/нонконформізму.
Їх попросили виконувати завдання, які вимагали або конформності, або неконформістської позиції. Гарріс виявив, що люди з різними типами особистості мають різні стратегії пристосування до ситуацій.
3. Експеримент з особистісними рівнями Холланда (Holland’s Levels of Personality Experiment), організований Джоном Холландом в 1959 році. Він дослідив, як люди з різними типами особистості вибирають професії та як вони пристосовуються до своєї роботи.
ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ТИПІВ ОСОБИСТОСТІ
До найвідоміших у психології особистості спроб дослідження характеристик особистості та віднесення їх до певного типу належать:
- Теорія п’яти великих особистісних рис (The Big Five Personality Traits Theory) запропонована в 1980-х роках Полом Костою та Робертом Маккрей.
- Типологія Юнга (Jung’s Typology), розроблена швейцарським психологом Карлом Юнгом у 1920-х роках.
- Вона включає в себе чотири основні типи особистості, які можуть переплітатися між собою:
- екстроверт,
- інтроверт,
- сенсорна особистість
- інтуїтивна особистість
Згідно неї, існують три основні типи особистості:
- екстравертний,
- невротичний
- психотичний.
Автор описав чотири основні типи особистості:
- раціональний,
- ідеаліст,
- артист,
- гуру
Кожна країна має свій психологічний тип, який називається інтегральний психотип країни і виражається в її менталітеті, традиціях та культурі. Він відображає психологічний тип, який переважає серед населення.
Історично склалося, що психологічні типи людей розподіляються нерівномірно. У кожній країні, і навіть в кожному місті чи в селі якісь типи людей переважають, а інших типів майже нема. Зазвичай в північних країнах з холодним кліматом переважають мисленеві (логічні) типи людей, а в країнах з теплим кліматом переважають емоційні типи.
Кожен психотип тяжіє або до демократичного соціального укладу або до ієрархічного, до збереження традицій або до змін та інновацій, до логічного вирішення проблем або до емоційного вирішення проблем, до слідування правилам або до нехтування правилами, до ділової активності або до розслаблення та розваг. Саме за цими параметрами визначається інтегральний психотип країни. Пропоную ознайомитись з досвідом роботи американського психотерапевта Мерилін Мюррей (з 2002 по 2018 половину часу жила та працювала в Росії):
• У американців переважає ліва півкуля, а у росіян – права
США, скоріше, є «культурою лівої півкулі», яка поважає та заохочує: логічне та аналітичне мислення, раціональність, об'єктивність, відповідальність, ініціативу, незалежність, чесність, благонадійність, сумлінність та пунктуальність, а також активну робочу етику, у якій акцентується увага на високій професійній майстерності та на своєчасному досягненні поставлених цілей.
Хоча у США багато людей, які за своєю суттю більш «правопівкульні», країна в цілому залишається культурою лівої півкулі в освіті, бізнесі та системі управління. Акцент ставиться на «дію» ("doing").
У Росії поширена «культура правої півкулі», яка являє собою та заохочує: спілкування, зв'язки, духовність, філософію, суб'єктивність, пристосовність, гнучкість, виживання, концепцію колективного, формалізм і традицію, а також емоції глибокі і пристрасні.
Відносинам з друзями та родиною віддається пріоритет, і більшість росіян знає та любить мистецтво та культуру. Вони більш реактивні (реагують на обставини, що виникають), ніж активні.
Хоча в Росії також багато людей, у яких переважає скоріше ліва півкуля, країна в цілому залишається культурою правої півкулі, і це впливає на всі аспекти життя. Акцент ставиться на "буття" ("being").
Коли я працюю з клієнтами в США, які приходять до мене на індивідуальні або сімейні консультації, я часто маю справу з «людьми мислячими», яких я вчу відчувати.
Але в Росії я працюю з «почуттєвими людьми», яким я допомагаю навчитися мислити.
Обидві культури можуть справді багато чого навчитися одна в одної в міру того, як вони дізнаються, як стати тими, ким вони створені бути - і мислячими (thinking), і почуттєвими (feeling).
Розглянемо важливий зв'язок між 8-ма типами Юнга та відомими архетипами. Це допоможе нам зрозуміти, чому в межах одного типу люди настільки різні.
У колективному несвідомому міститься весь людський досвід у формі образів, за допомогою яких він передається наступним поколінням.
Архетип використовується для опису типових персонажів у художніх творах, міфах та казках: Зла мачуха і Добра фея, Непорочна та Блудниця, Король і Блазень, Кат і Мученик, Праведник і Грішник, Герой та Боягуз, Працьовитий та Ледар, Чесний та Брехун тощо.
Вплив архетипів успішно використовують у маркетингу. В американській книзі «Герой та бунтар» викладена методика створення брендів, орієнтованих на певний тип людей і описано 12 архетипів споживачів: Невинний (Innocent), Герой (Hero), Опікун (Caregiver), Дослідник (Explorer), Бунтар (Rebel), Прихильник (Lover), Митець (Creator), Блазень (Jester), Мудрець (Sage), Чарівник (Magician), Правитель (Ruler), Обиватель або Звичайний хлопець (Everyman).
Деякі дослідники описують 80 архетипів, інші – 300. Можна перерахувати безліч архетипів, проте головне не назва, зовнішність чи одяг персонажу, а його функціональна роль, тобто модель поведінки і мотивація.
Кожен з восьми типів Юнга відрізняється світоглядом, глибинною мотивацією, моделями поведінки та способом взаємодії зі світом. Проте в залежності від РІВНЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЗРІЛОСТІ, цінності типу, мотивація, поведінка та способи взаємодії з навколишніми можуть змінюватися. Карл Юнг описував поведінку та цінності типу на різних рівнях психологічної зрілості. Крім того, поведінка людини може змінюватися у різних ситуаціях. Таким чином можна описати безліч поведінкових шаблонів одного типу на різних рівнях психологічної зрілості та в різних ситуаціях. Ці поведінкові шаблони і є загальновідомими АРХЕТИПАМИ.
Продовжимо на наступному занятті...
Коментарі
Дописати коментар