Консультація для педагогів на тему «Школа без цькувань».
Доброго ранку!
- Всіляко схвалювати гучне реагування інших дітей на ситуацію булінгу;
- Розробити (або слідувати, якщо вона розроблена) систему заохочення тим, хто захищає інших дітей від булінгу.
Щоб працювати за цим підходом, важливо усвідомити кілька речей:
1. Булінг в школах є. І він є проявом однієї із стратегій дитини для досягнення статусу в своєму колі спілкування.
2. Світ вже напрацював дієві інструменти виявлення і превенції булінгу і в наших силах їх застосовувати.
3. Найпершим кроком до подолання булінгу, який має здійснити заклад освіти — це взяти на себе відповідальність за булінг.
Школа бере на себе цілковиту відповідальність за булінг.
Не звинувачує батьків, не напосідає на мішень, не вважає найбільшою проблемою булера. Основний принцип такий: якщо булінг стався — значить, школа недопрацювала.
Батьки — наші союзники. Ми не віддаємо розвʼязання проблеми булінгу на відкуп вайбер-чатам, але й не діємо поза спиною батьків. Ми все робимо РАЗОМ із ними.
Наш підхід — загальношкільний. Це означає, що в протидію булінгу включені не лише діти, але й батьки, вчителі, непедагогічний склад школи, адміністрація. Без використання загальношкільного підходу заходи для недопущення булінгу банально не спрацюють...
Працюємо з атмосферою та культурою школи, яку формують її працівники, як рольові моделі.
Важливим для програми протидії булінгу є компонент «розказаної історії». Ми використовуємо читання літератури для того, аби долати упередження та стереотипи, які можуть призводити до булінгу. Моніторинг і оцінка. Аби знати, чи спрацьовують докладені школою зусилля, визначаємо рівень булінгу за допомогою опитувальника до та після певного часу впровадження програми і, таким чином, бачимо динаміку.
Визначення булінгу
«Булінг — це коли хтось неодноразово і навмисно говорить або робить злі чи образливі речі іншій людині, якій важко захистити себе» — Дан Ольвеус.
Характеристики булінгу
Для того, щоб явище визнати булінгом, воно має мати одночасно всі чотири характеристики цієї форми агресії.
1. Повторюваність (неодноразовість, систематичність) — булінг відбувається регулярно, неодноразово, при цьому — між тими самими особами. Якщо відбуваються разові бійки чи сутички між дітьми, або навіть якщо одна дитина може битися постійно, але з різними дітьми — це не можна вважати булінгом.
2. Дисбаланс сил — це не тільки фізична перевага агресора над жертвою. Це також може бути різниця у комунікаційних навичках, інтелекті, стані психічного здоров’я, соціальних зв’язках, соціально-економічному стані родини і т. д. Деякі нерівності можуть бути непомітними на перший погляд, наприклад, відставання дитини в розвитку виконавчих функцій мозку або соціальна тривожність, депресія.
3. Біль. Булінг передбачає завдання болю — як фізичного, так і психічного. Деякі дії в булінгу є помітними та очевидними, такі як побиття, штовхання або «обзивалки». Але біль також може бути завданим непомітно, без яскравих зовнішніх проявів, наприклад, через поширення чуток, псування репутації чи соціальну ізоляцію дитини.
4. Злий намір та відсутність розкаяння. Нападник бажає завдати біль, це є його/ її наміром. Після вчинення булінгу нападник не відчуває сорому, навпаки — радіє або відчуває втіху.
Відмінність булінгу від інших форм агресії
Чому булінг, фізичне насильство та агресія — це не одне й те саме?
Фізичне насильство — дії, що їх вчиняє людина за допомогою свого тіла чи якогось інструменту з метою зашкодити іншій людині. На відміну від булінгу, ці дії можуть бути регулярними, або ні, а також не обовʼязково відбуваються між людьми з нерівними силами. Булінг — завжди містить дисбаланс сил та є повторюваним.
Агресія — будь-яка поведінка, в тому числі вербальна, яка передбачає напад на іншу людину, тварину або предмет з наміром завдати шкоди. У ній нерівність сил не є обовʼязковою умовою, достоту як і повторюваність.
Часті запитання та відповіді до алгоритму
1. То що, кібербулінг неможливий, адже учасники не є учасниками освітнього процесу ?
Звісно, що кібербулінг — можливий. Проте, з точки зору законодавства України, а саме ст.173 КУпАП, булінг — це явище між учасниками освітнього процесу, при тому віком до 18 років. Тобто, законодавство станом на кінець 2023 року не захищає від булінгу в дворі чи в університеті та кібербулінгу не між учасниками освітнього процесу. Перше питання в цій схемі слугує для окреслення випадків, які потенційно можливо передати до суду. Якщо ж ваша мета —подолати булінг, а не обовʼязково дійти до суда, — то можете починати із запитання.
2. Якийсь дивний акцент на неповносправності та проблемності об’єкта булінгу.
Умова булінгу — дисбаланс сил. На жаль, практика показує, що «дисбаланс сил» сприймається, здебільшого, як дисбаланс фізичних сил. Питання апелює до очевидних проявів слабкості: наприклад, дитина слабка фізично або має інвалідність. Дуже легко сказати «Ні» на це питання. Але ми спершу слідуєм алгоритму і маємо перевірити, можливо йдеться про неявний дисбаланс сил. Наприклад, дитина з ООП може не мати інвалідності, але мати нейровідмінність, яка ускладнює для дитини комунікаційні процеси і робить її вразливою. Або скажімо, дитина походить з сімʼї у скрутних обставинах, що передбачає чимало викликів, невидимих на перший погляд.
3. А булити можуть дитину не тільки із зазначеними ознаками, а й без інвалідності, і яка живе не в скрутних обставинах, і яка чудово навчається, не слабша за інших...?
Є багато чинників дисбалансу влади чи сили, які є непомітними. Наведений перелік підпитань до питання не є вичерпним і показує хід думок на прикладі найпоширеніших ознак. Може, до прикладу, ще бути статус меншини, мігранта, дитина може мати тимчасові виклики ментального здоровʼя або нездоров'я фізичного, тощо. Цей список можна розвивати до нескінченності. Якщо дитині з будь-яких причин важко себе захистити, то вважається, що вона перебуває в ситуації дисбалансу сил. Якщо ж дитина може себе захистити — то це «конфлікт», «прояви агресії», «фізичне насильство», але не булінг.
4. З участю викладача не зрозуміло ... Якщо все перераховане є, а вчитель не учасник, то це вже не булінг? Це питання є останнім у серії, як, на випадок, якщо відкинули всі попередні варіанти дисбалансу сил. Це питання додане для того, аби показати дисбаланс влади, який існує в стосунках учень\вчитель, як той чинник, який уможливлює булінг. Вчитель теж може бути постраждалим від булінгу, наприклад, якщо батьки якоїсь дитини є впливовими людьми і мають владу звільнити вчителя будь якої миті. У такій ситуації спрацьовує питання — учаснику булінгу з якоїсь причини важко себе захистити. Ми не уточнюємо з якої, адже їх може бути дуже багато.
5. Цікаво виходить: якщо мішень булінгу не говорить, що їй боляче, то це не булінг ?
Запитання дає змогу вчителеві визначити, чи присутні біль або шкода. Якщо вчитель не бачив цього особисто, то він говорить з мішенню, свідками, батьками. Якщо учитель не бачить, що був біль; свідки чи батьки не бачать у ситуації шкоди; мішень не каже, що зазнала біль чи їй завдано шкоду — то вчитель має припустити, що стався не булінг.
Вправа: булінг чи зʼясування стосунків?
Проаналізуйте приклад ситуації: Клас має «проблемного хлопчика», який дуже часто бʼється. Інші батьки ополчилися проти нього, вимагають, аби хлопчика перевели в інший клас чи на індивідуальне навчання. Хлопчика сварять за те, що він робить, він гірко плаче. Хлопчик має оформлену інклюзію. Це булінг чи зʼясування стосунків? Перевірмо ознаки.
І. Подія повторювана? — Так, хлопчик бʼється постійно.
ІІ. Дисбаланс сил — Так. Чи важко тим, на кого він агресує, себе захистити? Ні, не важко, бо вони в сильнішій позиції. Навіть якщо хлопчик перед кимось і має фізичну перевагу, оформлена інклюзія може свідчити про невидиму неповно-справність, відставання в комунікаційних здібностях тощо. Тобто в слабшій позиції тут саме нападник.
ІІІ. Біль — Так. Хлопчик завдає фізичного болю.
ІV. Зумисність дій — Ні, хлопчику соромно або він хоче залагодити ситуацію.
☝В описаній вище ситуації збіглись три характеристики булінгу з чотирьох, а, отже, описана ситуація не є булінгом.
Ймовірно, вона є невдалими спробами хлопчика комунікувати про якусь проблему, і ця комунікація набуває форми реактивної агресії.
Булінг як «хвороба групи»
Булінг — це не «зіпсовані» стосунки між двома учасниками: нападником та жертвою. Булінг — це розлади взаємодії всередині групи, в якій склалися такі обставини, що уможливлюють цькування. Булінг — це далеко не справа двох сторін, у ньому беруть участь усі учасники групи, навіть ті, хто ні в що не втручається й мовчить.
Ключова інформація
Спостерігачі уможливлюють булінг. Вони є ключем до того, що булінг стається. Без спостерігачів (які внутрішньо або вголос схвалюють такі дії) кривдник не нападав би на жертву, бо без підтримки групи у цьому не було б сенсу. Як показують дослідження, діти у 80-85% випадків цькують саме за наявності свідків. Булінг — це спроба комусь щось довести, показати, засвідчити. Без свідків булінг є безсенсовим заняттям. Саме тому робота школи з дітьми для запобігання булінгу має бути спрямована на роботу з усією групою, на створення такої атмосфери, у якій цькування не знаходило б жодної підтримки від спостерігачів. Натомість, просоціальні дії мають знаходити цю підтримку повсякчас. Дослідження показали, що булери швидше помічали, як їх підтримували інші діти з групи, ніж коли їхню поведінку засуджували.
Цікаво знати: Мовчазне невтручання в булінг заводили за замовчуванням сприймають як схвалення їхніх дій. Тож навіть просто мовчання чи байдужість будуть сигналом для агресора: моя поведінка схвалюється групою, тому потрібно продовжувати.
Що робити освітянину:
Ідея активності
За кожну просоціальну поведінку учня (готовність допомогти, дружню підтримку, позитивну взаємодію, захист від булінгу) дитина отримує один чи декілька уявних «балів» (їхній рахунок можна вести на дошці чи в спеціальному куточку). Якщо клас за тиждень набере потрібну кількість балів (скажімо, 20), то весь клас після уроків має, наприклад, чаювання з пундиками, або піццу. Якщо не набере — то бажана активність не проводиться. Це має стимулювати дітей виявляти позитивну взаємодію з іншими дітьми.
Важливо не ділити клас на команди, не вводити змагальницький елемент. Клас має працювати і бути винагороджений за результат, досягнений спільно.
Приклад того, за що діти можуть отримувати бали:
• добровільно підіймав/-ла папірці на підлозі класу;
• сам/сама витерла дошку, щоб допомогти вчителеві;
• запропонувала/-в вчителю допомогу;
• втрутився/-лася в ситуацію з булінгом;
• підійшов/-шла до учня, що сидів сам — і запропонував/‐ла
спілкування;
• допомогла/-міг впоратися зі складним завданням
однокласнику/-ці;
• запропонував/-ла допомогти однокласнику в будь-якій си-
туації тощо.
Ролі в булінгу
У групі немає тих, хто залишається без ролі. Кожна дитина перебуває у тій чи іншій ролі в булінгу.
1. Мішень — той або та, кого булять.
2. Заводила, агресор — той або та, хто булить.
3. Підсилювач — той, хто заохочує Заводилу. Дитина може підбадьорювати, але сама не долучається до цькування.
4. Посіпака — той чи та, хто безпосередньо залучений до булінгу, але не очолює та не ініціює його.
5. Захисник — той чи та, хто вступається за мішень булінгу і спиняє або соромить тих, хто цькує.
6. Аутсайдер — той чи та, хто ніяким чином не залучений у процес булінгу.
Найпоширенішими ролями учасників є аутсайдер, підсилювач та захисник.
Спрямовувати заходи виключно на дві ролі — так званих «мішень» та «заводилу» — неефективно. Булінг це груповий процес, його уможливлює група, а отже й працювати треба з усією групою.
Якщо коротко, то зусилля мають бути спрямовані на те, аби якомога більше дітей перейшли в роль «Захисника».
Що робити освітянину:
• Знайдіть те, що зробить дитину «крутою» в очах групи в конструктивний спосіб. Дайте змогу реалізовуватися і викликати захват за допомогою позитивних активностей: наприклад, розробити декорації до постановки чи заробити позаплановий «солодкий стіл» для класу за участь у певних шкільних чи позашкільних активностях; підтримати шкільних Лідерів або чергових.
• Не виділяйте спеціально якихось дітей ні в позитивний, ні в негативний бік. Усе це призводить до зміни у статусних ролях і може спонукати до булінгу.
Рушійні сили булінгу: оберігання «норм» групи
Якщо група має чітко проговорені та схвалені норми, наприклад: «Ми всі — християни, здорові, з повних сімей...» тощо, то поява будь-кого, хто не вписується у цю норму, буде сприйнята вороже. Наприклад, таким «ворожим» може бути «вторгнення» до класу вимушеного переселенця, дитини, яка говорить іншою мовою, ніж більшість; дитини з викличною поведінкою.
«Виживаючи» таку дитину з класу, заводили ніби відновлюють «хорошість», «нормальність» групи — і група, звісно ж, бачить агресора захисником та дає йому чи їй прихильність і прийняття, як винагороду за приведення групи в «норму». Таким чином група заохочує та підтримує булінг.
Ключова інформація
Булінг відбувається для підвищення статусу в групі («Я приводжу клас до «норми», виживаючи з неї аутсайдерів, а отже я захисник!»); прихильності, прийняття дитини групою («Я кидаю виклик нормам дорослих — дивіться, який я кльовий!»)
Що робити освітянину:
• Показуйте, що світ — багатогранний, і що кожному є місце у шкільному колективі, незалежно від стану здоровʼя, мови, регіону походження, сексуальної орієнтації і тощо.
• Проводьте розмови, показуйте фільми, робіть свята різних культур, демонструйте прийняття до всіх у класі.
• Оздоблюйте свій робочий простір символікою, яка говорить про те, що кожен може бути почутий і має безпечне місце щоб бути собою. Якщо відчуваєте, що вам самому/самій важко дається прийняття — ви можете не змінювати своїх поглядів, але навчитися технікам «активного слухання» та неосуду.
• Зробіть лідерів класів та груп своїми союзниками — нехай говорять про прийняття та багатогранність світу.
• Запрошуйте яскравих, непересічних особистостей ділитися своїм досвідом. Наприклад, у День захисників та захисниць запросіть ветеранку.
Сподіваюсь інформація була корисною та цікавою.
☝Більш детально ви можете ознайомитись з посібником за посиланням: Посібник "Школа без цькувань""
☝Більш детально ви можете ознайомитись з посібником за посиланням: Посібник "Школа без цькувань""
Коментарі
Дописати коментар