Батьківський лекторій. "Фактори, що впливають на психологічний дискомфорт школяра. Їх усунення".

Доброго ранку!

Сьогодні, шановні батьки, наша бесіда буде присвячена темі : "Фактори, що впливають на психологічний дискомфорт школяра. Їх усунення". Нова реальність диктує нові потреби та змушує змінювати стратегії закладів освіти щодо підтримки та турботи про дітей. Але зміни повинні відбуватись не тільки зі сторони закладу освіти, а й з боку батьків.

Успішне навчання учня в школі залежить не тільки від його академічних здібностей, але й від психологічного комфорту, який він відчуває. Важливо створити таку атмосферу, де дитина почуває себе захищеною, спокійною та впевненою. Забезпечення психологічного комфорту в школі та в родині є одним з ключових аспектів успішного навчання та розвитку молодої особистості.

Дитина, яка відчуває комфорт у школі та в родині, має можливість краще зосередитися на навчанні та розвитку своїх здібностей. Створення сприятливої атмосфери допомагає підтримувати емоційний стан дітей на оптимальному рівні. Це дає змогу дітям відчувати себе впевнено, розуміти, що їх ідеї та думки цінні, а також розвивати свою особистість без перешкод та стресу.

Забезпечення психологічного комфорту дитині в школі є завданням як педагогів, так і батьків. Важливо враховувати, що кожна дитина має свої особливості та потреби, тому співпраця з педагогами та Вами (батьками) повинна бути індивідуальною. Педагоги повинні мати можливість обговорювати особливості навчання та поведінки дитини, що допоможе зрозуміти її потреби та підтримати її в школі. Ви (батьки), у свою чергу, можете поділитися своїми спостереженнями та подіями з життя дитини, що дасть педагогам більше інформації для ефективного взаємодії з нею. ☝Педагоги та батьки повинні бути готові слухати одне одного, враховувати інтереси дитини та спільно приймати рішення, що сприятимуть психологічному комфорту та успіхам дитини в школі. Тож почнімо розбиратись, як разом допомогти нашим дітям та, виходячи з наявної ситуації, підтримати їх всебічний та гармонійний розвиток. Джерело інформації

Психологічний дискомфорт у школярів може бути викликаний різними факторами. Ось основні з них:

1. Соціальні фактори

Булінг: психологічний тиск з боку однолітків може призводити до відчуття ізоляції та страху.

Відсутність підтримки: непорозуміння з боку однокласників, батьків або вчителів може збільшувати рівень тривожності.

2. Академічні фактори

Навантаження: занадто велике навантаження може призводити до стресу, зниження працездатності.

Невпевненість у власних силах: низька самооцінка або страх невдачі можуть заважати успішному навчанню.

3. Сімейні фактори

Конфлікти в сім'ї: негативна атмосфера вдома може впливати на емоційний стан дитини.

Надмірні вимоги: батьківські очікування можуть створювати додатковий тягар для дитини.

4. Емоційні фактори

Тривога та депресія: внутрішні переживання можуть суттєво впливати на загальний стан дитини.

Страхи: невідомість і страх перед майбутніми подіями (екзамени, переходи до нових класів) можуть викликати дискомфорт.

☝Рекомендації батькам, щодо усунення психологічного дискомфорту у дітей:

Ми вже з'ясували, що Ви (батьки) відіграєте ключову роль у формуванні психологічного комфорту своїх дітей. То, ось кілька способів, як ви можете допомогти:

1. Відкритий діалог

Регулярні розмови: заохочуйте дитину ділитися своїми переживаннями та емоціями. Ставте відкриті запитання, щоб спонукати до обговорення.

Активне слухання: слухайте дитину уважно, не перебиваючи, і намагайтеся зрозуміти її точку зору.

2. Підтримка в навчанні

Допомога з домашніми завданнями: запропонуйте допомогу, але не нав'язуйте свою допомогу та не виконуйте замість неї. Дайте дитині можливість самостійно вирішувати завдання.

Створення комфортного навчального середовища: організуйте спокійне місце для навчання, де дитина може зосередитися без відволікання.

3. Емоційна підтримка

Визнання почуттів: дайте зрозуміти, що всі емоції є нормальними. Підтримуйте дитину в моменти тривоги чи стресу.

Заохочення до вираження емоцій: сприяйте тому, щоб дитина вміла висловлювати свої почуття через слова, мистецтво або фізичну активність.

4. Створення стабільного середовища

Постійний режим: дотримуйтесь стабільного розпорядку дня, що допоможе дитині відчувати себе більш впевнено.

Забезпечення безпеки: створіть атмосферу, в якій дитина відчуває себе в безпеці та захищеності.

5. Спільні активності

Час разом: проводьте час разом у спільних заняттях, таких як спорт, ігри або прогулянки, щоб зміцнити емоційний зв'язок.

Розвиток інтересів: заохочуйте дитину займатися її улюбленими хобі та інтересами, що сприятиме підвищенню самооцінки.

6. Співпраця з педагогами

Комунікація з вчителями: встановлюйте контакт з вчителями, щоб бути в курсі успіхів і проблем дитини в школі.

Участь у шкільному житті: беріть участь у батьківських зборах і шкільних заходах, щоб підтримувати зв'язок зі шкільною спільнотою.

7. Професійна допомога

Консультації з психологом: якщо дитина має серйозні проблеми, не соромтеся звертатися до фахівців для отримання професійної допомоги.

Підтримка програм розвитку: заохочуйте участь дитини в програмах та заходах, які сприяють розвитку емоційної грамотності та навичок соціалізації.

☝Більш детально, хочу поділитися з Вами впровадженням та використанням всіма учасниками освітнього процесу принципів ненасильницького спілкування. Що це та як використовувати?

Ненасильницьке спілкування (ННС) або спілкування співпереживання, спілкування співпраці — метод спілкування, розроблений американським психологом, доктором Маршаллом Розенбергом. Такий вид спілкування ґрунтується на емпатії та взаємодії без агресії. ННС змінює процеси самовираження та сприяє налагодженню довірливих стосунків з іншими людьми.

Серед його основних принципів — цінування почуттів та потреб, як власних, так і тих, хто нас оточує чи з ким ми взаємодіємо. Практика надання якісного зворотного зв’язку також притаманна культурі ненасильницького спілкування.

ЧОТИРИ ПРАВИЛА НЕНАСИЛЬНИЦЬКОГО СПІЛКУВАННЯ:

Спостерігати за ситуацією та уникати оцінок, зайнявши нейтральну позицію та беручи до уваги тільки факти. Коли ж спостереження поєднується з оцінкою, це часто призводить до критики, яка викликає у співбесідника бажання протистояти сказаному. Наприклад, якщо у розмові з дитиною батьки використовують формулювання: «Ти досі сидиш у Tik-Tok, це просто неповага до мене й безвідповідальне ставлення», цей приклад є зразком критичної оцінки. Натомість можна скористатися фактами: «Ти пообіцяв, що проведеш у TikTok не більше 15 хвилин, а вже минула година». Такий підхід є власне спостереженням, коли озвучуються лише факти без їхнього оцінювання.
Ідентифікувати почуття та емоції. Коли ми ділимося спостереженнями, важливо висловити емоції, які ми відчуваємо, та зробити це максимально чітко, уникаючи загального опису на зразок «мені від того погано». Навпаки, потрібно використовувати чіткі формулювання на кшталт «я відчуваю злість/сум/розчарування/радість», які, по-перше, будуть більш зрозумілими співбесіднику, а, по-друге, апелюватимуть до їхньої емпатії — уміння співпереживати. Крім того, необхідно усвідомлювати та брати до уваги не лише власні почуття, але й емоції тих, з ким ви спілкуєтеся.
Визначити потребу. Людські потреби є власне каталізаторами емоцій, адже, коли вони задоволені, то такому стану властиві приємні почуття — радість, вдячність, щастя, насолода тощо. Якщо ж потреба не задоволена, то це призводить до дискомфорту, що провокує емоції суму, розчарування, тривоги, образи чи навіть болю. Коли мова заходить про критику, необхідно усвідомлювати, що за нею лежить певна незадоволена потреба. Саме тому, крім ідентифікації емоцій, важливо також виражати свої потреби, наприклад, так: «Ти сказала, що за 15 хвилин ми зможемо почати виконувати завдання, а минула вже година. Я почуваюся розчарованим, адже хочу мати змогу планувати свій час та розуміти, що ти мене дослухаєшся. У протилежному випадку, я відчуваю, що мною нехтують».
Сформулювати прохання щодо задоволення потреби. Таке звернення — це прохання про вчинення конкретних дій, а не вимога (коли від людини чогось вимагають, це призводить до її спротиву). Фраза «Досить дратувати мене» є абстрактною та не дає бажаних результатів. Формулювання на зразок «Я хотів би, аби ти зараз вийшла з Tik-Tok, і ми разом виконали завдання, про що домовлялися раніше» є прикладом прохання з вказаними чіткими кроками для його задоволення. Важливо розуміти, що відповідь може бути й негативною, а тому необхідно буде продовжити спілкування на основі тих самих принципів.

ПАМ`ЯТАЙТЕ! Забезпечуючи підтримку та розуміння, Ви (батьки) здатні суттєво зменшити психологічний дискомфорт своїх дітей, допомагаючи їм адаптуватися до шкільного життя та розвиватися як особистість. Виховання відбувається природньо, коли ми проживаємо загальнолюдські цінності, а не тільки їх декларуємо. Перш за все, це – навчатися новим навичкам, пов’язаним з батьківством сучасних дітей. Знати психологію розвитку дитини. Так сталося, що єдині, в кого ми самі навчалися емоційному інтелекту, емпатії, навичкам спілкування були наші батьки і вчителі. Але сьогоднішні діти, щоб рости здоровими і гармонійними особистостями, потребують зовсім нових підходів. Тому варто поглянути на батьківство як на нову компетенцію, якій треба вчитися. Також батькам важливо розуміти, що сильний характер формується через труднощі. Адже часто батьки хочуть віддати все найкраще своїм дітям і тоді ми бачимо зворотній процес – діти, які все мають, не мотивуються до навчання. Тому, щоб мати мотивацію далі іти по життю, треба мати труднощі, проходячи через які діти набувають такі сили характеру і чесноти, як наполегливість, стійкість, помірність, смирення, вміння бути вдячним.