Діагностичний інструментарій: Анкета «Стиль виховання» ( визначити провідний стиль виховання та взаємовідносин в родині), анкета «Чи гарні ви батьки?» (з'ясувати особливості виховання дітей в сім'ї), методика «Як Ви впливаєте на розвиток своєї дитини?» (автор О. П. Главник, для надання можливості батькам визначити та провести якісний аналіз відносин з дітьми), анкета-аналіз «Ви і Ваші діти» (для надання можливості батькам визначити та провести якісний аналіз щодо сприяння своїм дітям розвивати свою індивідуальність.
Учасники дослідження: У дослідженні взяли участь батьки учнів 5-А класу у кількості 12 осіб та батьки учнів 6-А класу у кількості 7 осіб. Форма участі — добровільна, з дотриманням принципів конфіденційності та анонімності.
Результати дослідження:
Батьки учнів 5-А класу:
1.За визначенням провідного стилю виховання:
- Дотримуються правильних принципів виховання – 6 (50%) осіб;
- Метод виховання «палиця і пряник» – 6 (50%) осіб.
2.За методами та засобами виховання:
-Мають поняття про батьківські обов’язки, але недостатньо приділяють часу та уваги дітям – 4 (33,3%) особи;
-Справляються із своїми обов’язками батьків – 8 (66,7%) осіб.
3.За аналізом батьків їх відносин з дітьми:
-Знають, чим цікавиться дитина, вболівають за її розвиток та виховання, мають позитивні, гармонійні стосунки – 4 (33,4%) особи;
- Непослідовні у взаєминах з дитиною, недостатньо приділяють уваги, через що можуть виникати проблеми. Дитина поважає батьків, хоча й не завжди з ними відверта. На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини – 7 (58,3%) осіб;
- Дитина розвивається сама по собі. Відчувають, що чинять неправильно. Між батьками та дитиною існує недовіра – 1 (8,3%) особа;
4.За джерелами отримання педагогічних знань:
Батьки учнів 6-А класу:
1.За визначенням провідного стилю виховання:
-Дотримуються правильних принципів виховання – 6 (85,7%);
-Метод виховання « палиця і пряник» – 1 (14,3%).
2.За методами та засобами виховання:
-Мають поняття про батьківські обов’язки, але недостатньо приділяють часу та уваги дітям – 2 (28,6%);
-Справляються із своїми обов’язками батьків – 5 (71,4%).
3.За аналізом батьків їх відносин з дітьми:
- Знають, чим цікавиться дитина, вболівають за її розвиток та виховання, мають позитивні, гармонійні стосунки – 1 (14,3%);
- Непослідовні у взаєминах з дитиною,недостатньо приділяють уваги, через що можуть виникати проблеми. Дитина поважає батьків, хоча й не завжди з ними відверта. На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини – 5 (71,4%);
- Дитина розвивається сама по собі. Відчувають, що чинять неправильно. Між батьками та дитиною існує недовіра – 1 (14,3%);
4.За джерелами отримання педагогічних знань:
Висновки:
Підлітковий вік – це час формування стійких форм поведінки, характеру і засобів емоційного реагування. Які в подальшому визначають життя дорослої людини, її фізичне й психічне здоров’я. Це час досягнень, набуття знань, умінь, нової соціальної позиції, ставлення моральності. Але не треба забувати, що саме цьому вікові притаманна втрата дитячого світосприймання, виникнення тривожних сумнівів у собі і своїх можливостях. Пошуки правди в собі та інших. Ось чому для підлітків важливу роль відіграє сімейне оточення, яке має забезпечити сприятливі умови для здорового розвитку їхньої особливості. Акцентування уваги на останній тезі не випадкове, адже зі вступом дитини у підлітковий вік змінюється не лише вона сама, а й усі члени родини, вони немовби по-новому починають бачити себе самих, власних дітей, інших людей, навколишній світ. І те як зможе сім’я подолати цей не простий етап – із найменшими втратами чи напруженням – залежить від атмосфери, що склалася в сім’ї, від того, які почуття, настанови, ціннісні орієнтири тут переважають.
Одна з найпоширеніших проблем, пов’язаних із підлітковим віком, - проблема родинних суперечностей і конфліктів. Причини цього найчастіше пов’язані з двоякістю як батьківського сприйняття і ставлення, яке відображає реально суперечливий статус підлітка у світі соціальних відносин – ще не дорослий, але вже не дитина, – так і двоякісні усвідомлення себе самим підлітком. Водночас підлітки стикаються з різноманітними соціальними вимогами і новими ролями. Вони намагаються зібрати в одне ціле всі наявні на цей час знання про себе. Це оцінювання вкрай потрібне підлітку, аби визначити своє місце в житті, самовизначитись у виборі майбутньої професії та кар’єри.
Основним завданням, яке підліток вирішує у перехідному віці, є пошук власного “я”, усвідомлення своєї індивідуальності.
Звичайно, тип взаємин впливає на поведінку підлітка і лінія поведінки батьків може по-різному вплинути на позицію дитини. Батьківське ставлення може стати прикладом для наслідування підлітком міжособистісних стосунків з однолітками, у майбутньому дорослому житті, у власній родині.
Конфліктологи виділяють 4 причини неефективності батьківського відношення до дитини:
– педагогічна і психологічна несумісність батьків (незнання батьками психологічних особливостей дітей певного віку);
– некритично засвоєні стереотипи виховання дітей (авторитарний базується на заборонах; ліберальний – роби, що хочеш);
– особисті проблеми і особливості батьків;
– особливості спілкування з іншими членами сім’ї.
За результатами дослідження: більшість батьків підтримують гарні, гармонічні відносини з дитиною, які побудовані на довірі, справедливості та власному прикладі. В такій сім’ї дорослі спілкуються з дітьми товариським тоном, коректно спрямовують його поведінку, хвалять, висловлюючи свої поради, батьки допускають дискусії з приводу тих чи інших подій, які стосуються вчинків і поведінки дитини, батьки, як правило, не підкреслюють своє керівне становище. Для такої сім’ї характерний демократичний стиль виховання дитини такі батьківські дії дають ефект розуміння, прийняття і розуміння особистості дитини. У майбутньому вони зможуть переконатися, що все робили правильно та їхні діти відчуватимуть підтримку навіть на відстані. Деякі батьки мають гарні відносини, але у них через різні обставини (робота, маленькі діти, обмаль педагогічної інформації) не виходить встановлення більш тісного емоційного контакту.
Не дивлячись на гарний результат дослідження, ми знаємо, що конфлікти в родинах бувають. Головна причина полягає в тому, що батьки не завжди враховують психологічні особливості підліткового віку, що призводить до загострення взаємин і зниження рівня емоційного контакту в родині.
Також до основних причин виникнення конфліктів належать:
Прагнення підлітка до самостійності
Підлітки хочуть більше свободи, самостійно приймати рішення, тоді як батьки часто продовжують контролювати їх, як у дитинстві.
Різниця в поглядах і цінностях
Поколінні відмінності, різні уявлення про життя, навчання, дозвілля, зовнішній вигляд або спілкування з однолітками можуть спричиняти непорозуміння.
Недостатня або неефективна комунікація (брак часу)
Відсутність відкритого діалогу, критика, наказовий тон, небажання слухати одне одного часто призводять до конфліктів.
Емоційна нестабільність підлітка
Гормональні зміни та пошук власної ідентичності можуть викликати різкі перепади настрою, дратівливість і протестну поведінку.
Завищені очікування батьків
Тиск щодо успішності в навчанні, вибору професії чи поведінки може викликати у підлітка опір і напруження.
Порушення особистих меж
Надмірний контроль, втручання в особисте життя, читання повідомлень або заборона спілкування з друзями часто стають причиною сварок.
Відсутність довіри
Коли підліток не відчуває довіри з боку батьків або сам не довіряє їм, зростає кількість конфліктних ситуацій.
Таким чином, більшість конфліктів між батьками та підлітками виникає через прагнення до незалежності, різницю в поглядах і складнощі у спілкуванні. Взаємна повага, довіра та відкритий діалог допомагають значно зменшити напруження в сім’ї.
Рекомендації
Для батьків:
дотримуватися партнерського стилю спілкування;
враховувати вікові особливості підлітка;
розвивати навички активного слухання.
Для педагогів і психолога:
проводити просвітницьку роботу з батьками;
організовувати тренінги з розвитку батьківсько-дитячої комунікації;
здійснювати психологічний супровід учнів ( за потреби ).
Родина — це перший і найважливіший простір розвитку дитини. Саме в сім’ї закладаються основи характеру, цінностей, ставлення до себе та інших. Школа може підтримати й доповнити виховання, але замінити родинне тепло, приклад і щоденну увагу — не здатна. Тому тема кращого родинного виховання є надзвичайно актуальною для кожних батьків. 
Коментарі
Дописати коментар