День боротьби з булінгом — 4 травня.
Доброго ранку!
«Безпека в онлайні та офлайні: що має знати кожен учасник освітнього процесу» Сьогодні, я знов хочу привернути вашу увагу до теми БУЛІНГу, бо 4 травня у світі відзначають День боротьби з булінгом — дата, яка нагадує: психологічна безпека не менш важлива, ніж академічні успіхи. У сучасних умовах, коли значна частина спілкування проходить онлайн, тема булінгу стає ще актуальнішою. Діти можуть стикатися з образами, приниженнями та тиском не лише в школі, а й у чатах, іграх, соцмережах. Коли ми говоримо про булінг у школі, то зазвичай ідеться про цькування школярів. Але, все частіше почались випадки, коли об’єктом булінгу стають учителі. І саме про це говорить нещодавній кейс із масовим цькуванням українських педагогів через ролики в TikTok з образливою чи нецензурною озвучкою, накладеною на їхні фото. Такі «жарти» з принизливим контентом задля лайків — яскравий приклад кібербулінгу. Отже, мета цього дня — підвищити обізнаність, навчити дітей та дорослих розпізнавати прояви булінгу, реагувати конструктивно й створювати культуру підтримки. Спочатку трішки історії...
👉 підтримка сильніша за насмішки
👉 байдужість дозволяє булінгу існувати
👉 кожен може стати тим, хто змінює ситуацію
- словесне приниження
- психологічний тиск
- виключення з колективу
- поширення чуток
- образи в чатах і соцмережах
- насмішки за зовнішність, здібності, стать, інтереси, особливості розвитку
- погрози або шантаж
- бояться, що «стане ще гірше»
- соромляться
- думають, що це їх вина
- вважають, що дорослі «не зрозуміють»
- бояться втратити друзів
- не розпізнають булінг і сприймають як «жарт»
Саме тому важливо формувати безпечний простір, де дитина відчуває: я можу сказати про те, що мені боляче — і мене підтримають.
Ось кілька сигналів, на які варто звернути увагу:
Для вчителів і керівників гуртків:
- дитина різко перестає включатися в онлайн-заняття
- у чатах з’являються образливі емодзі / коментарі
- учнів «виключають» з групових ігор або проєктів
- з’являються окремі чати без однієї дитини
Для батьків:
- підліток уникає телефона або, навпаки, постійно перевіряє повідомлення
- помітні різкі зміни настрою після онлайн-спілкування
- дитина приховує екран смартфона
Для учнів:
- хтось надсилає неприємні фото/меми
- пише образи або погрози
- поширює особисту інформацію без дозволу
- додає в групу лише для того, щоб принижувати
Учням:
- не підтримуйте агресора, навіть «для сміху»
- повідомте дорослому, якого довіряєте
- підтримайте того, хто постраждав: інколи достатньо сказати «ти не один»
- не пересилайте образливий контент
Батькам:
- спокійно вислухайте дитину, не звинувачуйте
- зберіть скріншоти або факти (для кібербулінгу)
- повідомте класному керівнику або психологу
- підтримайте дитину емоційно: «Ти не винен», «Ти важливий»
Педагогам:
- зберігайте нейтральність та не шукайте «винних» поспіхом
- фіксуйте ситуації, аналізуйте факти
- створюйте атмосферу, де небезпечно бути агресором і безпечно — бути собою
- використовуйте превентивні практики на уроках/заняттях
✔ 1. Встановити правила чату
Повага, заборона на образи, емодзі-приниження, висміювання.
✔ 2. Використовувати «кнопку паузи»
У конфліктних ситуаціях — зупинити обговорення, перевести в приватний формат.
✔ 3. Навчати дітей говорити про емоції
Діти мають знати, як сказати:
«Мені неприємно», «Зупинись», «Мені потрібна допомога».
✔ 4. Донести різницю між жартом і приниженням
Жарт — смішно всім. Приниження — смішно лише комусь одному.
✔ 5. Навчати цифрової безпеки
Паролі, приватність, блокування, скарги на образливий контент.
🔹Як реагувати вчителю, який став об’єктом кібербулінгу?
У такій ситуації досить важко тримати себе в дорослій позиції. Адже беззахисність відчувається максимально гостро. Для когось з учителів така прикра ситуація може стати останньою краплею перебування у професії. І необдумані історія, відео чи коментар учня завжди мають свої наслідки для емоційної сфери.
Експертна думка психологині Євгенки Чугуй: вчитель, який опиняється в такій ситуації, відчуває не тільки свою вразливість, а й помножує її на відчуття інших тригерів своєї професії, включно з невдоволеністю рівнем оплати й високим рівнем стресу у професії. Умовно: «Я стільки всього роблю, отримую за це мало, а мені ОСЬ ТАК ВІДДЯЧИЛИ?»
Я раджу спробувати наступні кроки реагування:
- Дайте волю емоціям. Дайте собі час. Ви можете відчувати злість, образу, роздратування — усе це абсолютно нормально. Це окей.
- Поділіться випадком з людьми, які є вашим підтримувальним і безпечним середовищем. Це можуть бути ваші рідні, друзі. Або зверніться до професійної спільноти й поспілкуйтесь у ком’юніті з колегами, чи переживав хтось таку ситуацію. Важливо не лишатися із цим на самоті, щоб не накручувати себе і не множити некорисні думки.
- Заземляйтеся — перемикайтеся на щось, що має для вас цінність: хобі, приємні активності, вистава чи книга, щоб вийти за межі ситуації і відновити ресурс.
- Вмикайте холодний розум. Наскільки ця історія травмувала вас? Це факти чи думка? Що б мені сказала людина, яка цінує мене і підтримує безумовно? Що я буду думати про це через місяць? Через півроку? Через два роки? Нагадайте собі: «Я знаю, який я вчитель. І я знаю, що я окей. Як і знаю, що є діти, яким я можу не подобатись. Не тому, що я поганий вчитель — моєї особистості і професійності це не стосується».
- Зважте кількість ресурсу. Якщо його достатньо — можна звернутись у кіберполіцію і домагатися стягнення штрафу з батьків кривдника. Якщо ресурс обмежений — варто подбати про себе, дати собі час відпочити і перемкнутися, а вже тоді приймати рішення. Звісно, на цьому етапі доречна підтримка психолога.
Що варто проговорити з учнями, які чинять кібербулінг проти вчителів?
- Діти мають знати, що їхні дії — це порушення закону, і що за ці дії їхні батьки (а з досягненням певного віку і вони) відповідатимуть у суді. Цьому треба приділити найбільше уваги, адже ми готуємо дітей до реального життя і до того, що їм доведеться брати на себе відповідальність за свої рішення.
- Важливо, щоб з дітьми, які вчинили булінг, працювали психологи, але точно не у звинувачувальній тональності. Мета — донести можливі наслідки такої історії. Також варто дізнатися причину цього вчинку — залежно від неї будуватиметься стратегія розмови: медіація між учасниками або вирішення конфлікту, психоедукація для учасників, психоедукація про короткострокові і довгострокові наслідки для дитини, співпраця з батьками та вибір наслідку. Наявність наслідку в цьому випадку є важливою, щоб ситуація не була просто пересічною розмовою і дитина зрозуміла проблему такого рішення та здійсненого вчинку. Більш детальну інформацію, щодо випадків кібербулінгу проти вчителів можна отримати тут: Джерело інформації
- Матеріали про безпеку дітей онлайн
https://stop-sexting.in.ua/ - Інформація про кібербулінг та безпечний інтернет
https://childhub.org/uk - Поради для батьків і педагогів щодо комунікації з підлітками
https://rozkazhy.org.ua/ - Освітній контент про емоційну грамотність
https://osvitoria.media/tag/psyhologiya/
Коментарі
Дописати коментар